Козятин вшановує пам'ять полеглих Героїв — Ігора Радоловського та Ігора Гарбарчука

Анастасія Квітка

У понеділок, 6 липня минув рік, як ми втратили наших Захисників — Ігора Радоловського та Ігора Гарбарчука.
Пам'ятаємо...

Про Героя Ігора Радоловського

Ігор народився 1 березня 2000 року в Козятині, навчався в школі №5. Зростав позитивним, жвавим хлопчиком, що навіть миті не сидів на місці. Найулюбленішими забавками були машинки – поліція. І форма – захоплювала з дитинства. Після 9 – го класу вступив до Бердичівського коледжу за юридичним фахом. Потім Академія внутрішніх справ в Києві. 2024 року отримав ступінь магістра. Він дуже любив свою сім’ю, для сестри був порадником та наставником. Мав багато друзів і був щирою людиною.

Щоб працювати в структурах МВС потрібно було пройти військову службу. 5 липня 2021 року пішов до війська та ніс службу в силах спецоперацій. Освоював військові спеціальності, в тому числі оператор дронів. 19 березня 2024 року уклав контракт з 92 – ю бригадою пізніше перейшов до 25 – ї бригади.

6 липня 2025 року поблизу населеного пункту Покровськ, Донецької області оператор безпілотних літальних апаратів 4 – го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А 1126 мужньо виконуючи військовий обов’язок Радоловський Ігор Сергійович, позивний «RODIK» — загинув.

«Його слово було тверде та непорушне. Тато військовий (з 2015 року на війні), тому Ігор міг не йти до війська. Але він зробив свій чоловічий вибір. Їхні підрозділи знаходились під Покровськом на відстані кількох кілометрів. Спілкувалися, підтримували один одного. Ігор Радоловський бачив своє майбутнє у війську, планував навчатися, стати офіцером, робити військову кар’єру. Саме він ініціював придбання дронів для свого підрозділу і Козятинська міська рада їх придбала» — згадують Героя у громаді

Нагороджений: нагрудним знаком «Ветеран війни», відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Поховали Воїна на центральному кладовищі на Алеї Слави.

Про Героя Ігора Гарбарчука

Ігор Гарбарчук народився 5 серпня 1976 року в м. Козятин. Навчався в школі №3, в нашому залізничному училищі, отримав спеціальність електромонтер контактних електромереж залізничного транспорту.

Відслужив строкову службу. Працював за спеціальністю. Потім в різних галузях і виробництвах. Спокійний і виважений чоловік намагався всім допомогти, сам пропонував допомогу. Мав багато друзів. Любив спорт, займався боротьбою, захоплювався музикою. Придбав музичне обладнання та проводив заходи. Дуже добра та щира людина. Ці якості йому прищепили тато, який його виховував, бабуся, тітка і брат, з яким росли як рідні.

На службу до лав Збройних Сил України був призваний 29 липня 2024 року.

Приймав участь у боях під Покровськом. Отримав важкі поранення. Потім були операції та лікування в Дніпрі, Львові, Мукачево. Реабілітація. Брав участь в боях на Сумщині.

Після виходу з бойового завдання втратив свідомість, потрапив до лікарні. Лікарі робили все можливе, аби вибороти життя. 6 липня 2025 року старший сержант, стрілець – помічник гранатометника 1 – го механізованого відділення 1 – го механізованого взводу 1 – ї механізованої роти 1 – го механізованого батальйону військової частини А 4689 в Сумській обласній клінічній лікарні - Гарбарчук Ігор Анатолійович, позивний «КРАБ», помер.