Козятин провів в останню путь Героя Романа Береговича

• Понеділок, 12 вересня став важким днем для усієї Козятинської громади — прощалися з військовим Романом Береговичем.
• Завжди усміхнений і позитивний — таким його згадують знайомі.
• І їм досі не віриться, що 7 вересня життя Романа обірвалося на Херсонщині

У суботу, 10 вересня Козятин знову сколихнула сумна звістка. Стало відомо, що ми втратили на війні Романа Береговича, бійця, який боровся за Україну проти окупанта.

Дитинство нашого захисника пройшло на Талимонівці. Навчався він у школі № 3. Знайомі розповідають, що вчився він дуже гарно, закінчив школу із медаллю. Потім поїхав до Харкова, де вступив на військову спеціальність. Служив у Феодосії в Криму. Доля подарувала йому двох прекрасних донечок — старшу Вероніку і молодшу Тетяну.

«Буду тут до перемоги»

Після довгих років військової служби Роман пішов на заслужений відпочинок. Та коли почалася повномасштабна війна, не зміг стояти осторонь. Першого ж дня пішов до військкомату. Вже за два дні, 26 лютого його призвали на посаду командира другого стрілецького взводу першої стрілецької роти. У середу, 7 вересня Роман Берегович пішов з життя поблизу села Мирне на Донеччині.

— Дуже гарний хлопчик, такий сонячний був, з мідно-рудим волоссям, — розповідає знайома родини Берегович. У руках козятинчанка тримає букет квітів, огорнутий чорною стрічкою — жовті троянди і блакитні хризантеми. Вона прийшла віддати шану Романові, якого знала ще зовсім малим. — Їх два брати — Рома старший, Павлик — менший. І вони такі були чудові діти, що я завжди заздрила їхній сім’ї, як вони їх такими виховали чемними. Вони знали, що сказати, як себе поводити. Просто зразкові, кмітливі. Завжди як загадки задаю, мій син ще думає, а вони вже зразу відповідають. Рома завжди такий приємний, такий уважний був, де б він мене не бачив, завжди привітається.

Жінка каже, спочатку Роман Берегович був у нашій теробороні, потім його відправили на фронт. Настрій у Героя був бойовий.

— Ще сьомого числа він дзвонив і казав: «Збирайте мені зимовий одяг, я не збираюся повертатися, буду тут до перемоги». Був дуже оптимістично налаштований. Для нас це просто страшна трагедія. Він ніколи не сердився. Завжди усміхнений, завжди доброзичливий. Коли ти його знаєш з самого дитинства і ходиш на всі його дні народження, це просто не знаю як передати, — каже жінка і не може стримати сльози. По тому показує в телефоні світлину, на якій Роман ще школяр, сидить усміхнений за партою.

Плакало саме небо

Бійця провели в останню путь у понеділок, 12 вересня.

О десятій ранку на вулиці Васьковського навпроти церкви святого пророка Іллі зібралися люди, утворивши невеликий живий коридор. Цією дорогою тіло нашого Героя несли до храму, де відбувся чин поховання.

На подвір’ї церкви отець Роман Масира прочитав молитву. По тому Романа Береговича внесли до храму, де святі отці прочитали молебінь.

Із церкви поминальна процесія рушила на центральну площу, де зібралися містяни, щоб попрощатися з Героєм. Зазвучала «Пливе кача». Люди стали на коліна, зустрічаючи захисника.

— Йде війна проти України та українців і саме на нашій землі вирішується майбутнє світу, — звернулася до присутніх Світлана Рибінська, начальниця відділу культури. — Немає місця десь осторонь чи посередині, тому що зло є зло і воно знаходиться на нашій землі. Українські військові мужньо протистоять навалі окупантів, відтинають щупальця «руского міра». Жорстокі та важкі бої зараз тривають на всіх фронтах. Лиха звістка зірвала тишу, неначе грім ясне небо. Ми всі оплакуємо втрату воїна, мужнього захисника Романа Береговича.

Мітинг-реквієм пам’яті Героя оголосили відкритим. Священики Православної церкви України зачитали молитву.

Почав моросити дощ, та попри це люди не розійшлися. Після молебню до присутніх звернувся отець Роман Масира.

— Ніхто не знає з нас, коли життя наше закінчиться, але тим самим і не знав цього воїн Роман, але все ж таки цю останню хвилину свого життя він присвятив для захисту кожного з нас, для майбутніх поколінь українського народу, для майбутніх дітей і онуків, для своєї донечки, яку дуже любив, якій дуже радів, — сказав Масира. — Тому сьогодні нехай душа його віднайде радість в оселях Царства Небесного. Нехай він знайде вічний спочинок за ту блаженну любов, яку він мав до своєї матері, до дитини, до своєї родини, до всієї нашої громади, до всієї України і українського народу. Царство небесне, вічний спокій нехай Господь дасть йому і оселить у блаженному житті, де немає ні смутку, ні журби, ні зітхання, а життя безкінечне. Амінь. Слава Україні!

— Героям слава, — хором відповіла громада.

До слова запросили міського голову Тетяну Єрмолаєву.

— Прошу всіх подякувати Роману за його вибір, за те, що він віддав найцінніше, що у нього є — його життя, — звернулася до присутніх Єрмолаєва. — Прошу вибачення в нього. Можливо він когось образив, простіть, тому що він сьогодні вже ангел. Все, що він може — це лише нас оберігати і бути ангелом для своїх побратимів, для своїх родичів, для родини, для мами. Сум, біль, втрату у цій родині нічим не можна замінити, але прошу в Бога, щоб дав спокій вашим серцям, дав розуміння того, що він сьогодні є воїном у небесному війську і він закриває Україну. Герої не вмирають!

Почалася церемонія прощання. Козятинчани підходили до Романа, схиляли голови й ставали на коліна, аби віддати шану бійцеві.

Багато з них підходили до рідних нашого Героя, обіймали і казали слова співчуття. Людей на площі зібралося не багато, тож прощання тривало недовго.

Поминальна процесія рушила на міське кладовище, де Романа Береговича поховали на Алеї Слави.

 

Читайте також:

Без батька залишилось троє дітей: на війні загинув глухівчанин Олександр Ольхович

Плачуть рідні, плаче Україна, плачуть небеса. Пішов на небо ще один Герой — Євгеній Ломоносов

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.