«Коля приніс мені у підвал трьохсотих, зібравши всіх пішов на ворожі позиції»

• На річницю поховання загиблого Героя Миколи Лисого в Пиковець приїхали його побратими. Вони побували біля пам’ятника друга, пам’ятної дошки Герою у місцевій гімназії. З болем в душі розповідали, як загинув наш земляк Микола Лисий

— З Колею ми познайомилися в Мар’їнці на Донеччині у 2020 році, — розповідає військовий медик Людмила. — Я з початку була на ПСП батальйону (передовий спостережний пункт), а потім мене перевели до них на точку і я у них була медиком. З тої пори весь час служили разом. Разом були під час подій у Мирному. Командування нас зібрало десь о 9-й ранку. Ми виїхали з позицій Ранчо і поїхали на Мирне. Тільки приїхали — і ворог відразу почав нас обстрілювати. Під час масованого ворожого обстрілу ми намагалися укритися між хатами та вже були перші поранені. Знайшли хату і перебралися у неї, Коля був поруч. Потім в двір будинку, де ми перебували, прилетіло. Для мене хлопці знайшли підвал і Коля мені приніс туди трьох важких трьохсотих, наш ротний загинув. Звернулися по рації до комбата, він запитав, хто залишився старший по званню з нами. Найстаршим по званню був сержант Микола Лисий. Комбат сказав, що Коля має брати ініціативу на себе і командувати ротою.

Через ворожий обстріл виникла ситуація, коли нам доводилось з одного підвалу перебиратися в інший і Коля нас переводив і переносив. Ще один наш побратим Сергій був механіком. Коли ми в’їжджали у Мирне і почався обстріл, Сергій «беху» (бойова машина піхоти) залишив заведеною. Нам потрібно було до бази вивезти трьохсотих. Коля каже: я колись водив танк і попробую підігнати бронетранспортер ближче до підвалу, щоб забрати поранених. 

Коли Коля побіг до «бехи», вона заглохла і привести її двигун в дію він не зміг. За рогом вулиці, за парканом стояла інша військова техніка. Коля ще з одним воїном розвалили паркан і таки підігнали беху. Забрали своїх трьохсотих і виїхали з Мирного. Коля — молодець завжди зібраний і сміливий. Він в будь-якій ситуації мав холодну голову і намагався знайти якийсь вихід 

— Люда, а як Коля загинув?

— На той час я з ним не була. Я поїхала з пораненими і була з ними в лісосмузі. Вже ввечері спілкувалися з ним  по телефону і просила щоб він в сторону Благодатного не йшов. Коли ми говорили з ним по телефону, він ніби погодився, та все таки він і Діма з нашого взводу пішли в сторону Благодатного з командиром іншого взводу. Діма і Коля разом загинули. Ми той бій слухали по рації. Дуже гучно кричав взводний, що «допоможіть забрати трьохсотих і маю два 200-х». Там було пекло, не замовкав мінометний вогонь в супроводі з авіаударами. Ми запитали у взводного хто двохсоті і він сказав: Микола Лисий і Діма «Пес». 

Після того як Коля загинув, я стала спілкуватися з його мамою і ми підтримуємо дружні стосунки до цього часу.

— Ви на фронті більше 5 років, як можна охарактеризувати війну з московитами?

— Всі хлопці батальйону, де служив Коля — великі молодці. Як для медика, війна — це важкі поранення і нерідко розірвані люди. Хлопці все це бачили і ніколи не тікали, а, зібравши волю в кулак, йшли вперед

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.