Кашперівчанин Сергій Александров йшов на війну з великим бажанням жити

• Вчора 30 січня минула перша річниця, як у бою за Україну загинув мужній Син України, кашперівчанин Сергій Юрійович Александров. Він помер у Дніпровській обласній лікарні внаслідок черепно-мозкових поранень, отриманих 28 січня біля населеного пункту Краматорськ. На річницю загибелі славного воїна на місці поховання Героя пройшов мітинг пам’яті про нього.

Відкрили мітинг пам’яті ведучі — директор філії КДК с. Кашперівка Анастасія Ярмак та землевпорядник Олена Козачук. У вступному слові вони говорили, що Сергій був не просто воїном, а щирою, доброю людиною, яка понад усе любила свою Батьківщину.

Його життя — це приклад патріотизму, незламності духу та самопожертви. Ми не можемо повернути до життя полеглих оборонців, але наш обов’язок — зберегти пам’ять про них. Вклонившись батькам Героя, Олені Миколаївні та Юрію Миколайовичу згадали біографію їх єдиного сина.

Народився Александров Сергій Юрійович 27 березня 1996 року в селі Кашперівка Козятинського району. Був єдиною дитиною в сім’ї та з самого дитинства мріяв бути військовим… Після закінчення Кашперівського ЗНВК, навчався у Вищому педагогічному коледжі, здобув вищу освіту в Київському педагогічному університеті імені Драгоманова, спеціальність «Фізичне виховання».

З 2021 року служба у Збройних Силах України, проходив навчання в Десні, потім був направлений до 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, військової частини— А— 0666, на військову посаду «снайпер».

У 2024 році пройшов навчання на сапера у м. Львів. Від початку війни став на захист нашої Держави. До кінця був відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок.

Як справжній Герой України, Указом Президента України від 05.08.2022 нагороджений відзнакою «За оборону України», йому присвоєно статус Учасника бойових дій. Боронив Миколаїв, Бахмут, Часів Яр, Краматорськ. Помер Александров Сергій Юрійович 30 січня 2025 року в Дніпровській обласній лікарні від черепно-мозкових поранень, отриманих 28 січня 2025 року, при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України біля населеного пункту Краматорськ. Він боронив Україну, боронив кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі, сказала ведуча та запросила до освячення могили священника.

Провів молитву та Освятив Могилу Героя настоятель храму Петра і Павла села Білопілля митрофорний протоієрей Іван Дуник, а присутні до могили Сергія поклали квіти.

Друзі Сергія, староста села Марина Плащовата та директор місцевої гімназії Світлана Біла згадували, що Сергій був доброзичливий, спокійний, життєрадісний, справедливий, будував свої плани на життя. На війну пішов з великим бажанням жити. Радував своїх близьких та друзів добрим серцем. З дитинства захоплювався технікою, завжди допомагав батькам по господарстві. Був не байдужим до кулінарії, не раз радував маму з роботи своїми смаколиками, особливо тепло відносився до домашніх улюбленців, які чекали на нього. Сергій був різностороннім, допитливий, а головне, за щоб він не взявся — все він робив до ладу.

Присутні на мітингу ще раз доземно вклонилися батькам Героя та фотографувалися з ними біля могили сина.

 

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.