Із військовими почестями загиблого Героя Олега Камінського провели в останню дорогу

• У четвер, 28 листопада востаннє до своєї рідної домівки, в свій рідний Збараж повернувся відважний воїн, Герой Олег Камінський.
• На колінах «живим коридором» вздовж дороги з квітами, державною символікою та сльозами на очах тіло загиблого воїна зустрічали жителі громади…

— Вже від крові аж стогне земля, за Героєм вся громада ридає, мама все ще чекає дзвінка, а сина між нами вже немає. Щодня наша українська земля здригається від болю, сліз та втрат. Наша громада переживає найстрашніші часи, адже додому навіки повертаються кращі сини. І знову ми прощаємося з Героєм, що загинув за нашу незалежність, за нашу свободу, — пише Самгородок Наш

Про Героя

Олег Камінський народився 26 грудня 1983 року в сім'ї Петра Євгенійовича та Людмили Анатоліївни Камінських, у селі Збараж.

Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. Навчався у Збаразькій школі, яку закінчив на відмінно. У школі завжди був лідером, його любили і поважали учні та вчителі. Закінчив Самгородоцьку музичну школу. Гарно співав та грав на різних музичних інструментах. По закінченню школи вступив до Зозівського професійного аграрного ліцею, який закінчив з відзнакою та здобув спеціальність «Облік і аудит». Здобув вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємництва», закінчивши Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».

У 2001 році був призваний на строкову військову службу, яка проходила у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України у м. Павлоград Дніпропетровської області. Після служби у армії працював інспектором у виправному закладі позбавлення волі. Згодом влаштувався на роботу на завод «Форд».

У 2006 році одружився. У молодій сім'ї народилося двоє діток: донька Вероніка та син Ілля.

З 2008 року працював оператором на ПРАТ ВМЗ «РОШЕН».

Після повномасштабного вторгнення, 08 березня 2022 року Олег став на захист України у складі 110 окремої механізованої бригади військової частини А4007 Збройних сил України.

— 2 пекельних роки захищав Авдіївку Донецької області. Згодом був переведений у 58 окрему мотопіхотну бригаду у роту вогневої підтримки. Далі був Вугледар, Курахове Донецької області, Вовчанськ Харківської області. Всі гарячі точки на фронті російсько-української війни. Кохана Лілія завжди була його підтримкою, чекала його вдома, їздила до нього і в Дніпро, і в Харків.

Солдат Олег Камінський, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 14 листопада 2024 року, в районі населеного пункту Стрілеча Харківського району Харківської області.

Всі рідні, близькі, знайомі пам’ятають нашого Героя життєрадісним, доброзичливим, працьовитим.

Провести востаннє Героя прийшли близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки, встеливши гілочками ялини дорогу від будинку, де проживав, до храму Успіння Пресвятої Богородиці в селі Збараж, де відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолили священники Православної церкви України Митрофорний Протоієрей отець Роман Масира у співслужінні зі священником Іваном Дуником та священником Віктором Воронко.

На кладовищі пройшов мітинг-реквієм, на якому висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя.

Із військовими почестями загиблого воїна провели в останню земну дорогу. Мамі Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь солдата небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.

Читайте:

На Харківщині загинув Герой з Махнівської громади Микола Лавренюк

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.