Два роки без Героя Миколи Андрійчука. Два роки болю для родини

Два роки без Героя Миколи Андрійчука. Два роки болю для родини
  • Сьогодні, 17 вересня минає друга річниця з дня, коли перестало битися серце Захисника України, жителя села Михайлин — Миколи Андрійчука
  • Пам'ятаємо...

«Є біль, який не стихає з роками. Є імена, що назавжди вписані в історію громади та України. І є люди, пам’ять про яких житиме доти, доки живемо ми» — пишуть у громаді

Про Героя

Микола Андрійчук народився 26 червня 1968 року у селі Широка Гребля в родині Олександра та Надії Андрійчуків.

Дитинство та юнацькі роки проживав у рідному селі. Закінчив 8 класів Широкогребельської школи. Професійну освіту здобував у Новогребельському та Гущинецькому професійно-технічних училищах. Після навчання був призваний на строкову військову службу, яка проходила у м. Усурійськ. Повернувшись додому, чесно працював на рідній землі: був трактористом у місцевому господарстві, працював на цукровому заводі, будівельником, а останнім місцем його роботи стало підприємство «Козятин ПАК»

У 1989 році Микола Олександрович створив сім’ю.

«Разом із дружиною Світланою вони народили й виховали трьох дітей — доньок Надію та Софію і сина Олександра. Найбільшим щастям для нього стали онуки, яких він дочекався. Попереду було ще стільки планів, мрій і сподівань… Але війна безжально перекреслила мирне життя»

07 березня 2023 року Микола Олександрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 41 бригаді військової частини А 4576. До січня 2024 року разом зі своїми побратимами боронив нашу землю в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області. Потім н.п. Дружківка Донецької області, де 17 травня 2024 року отримав травму. Довгий час лікувався у військових шпиталях м. Дніпра та м. Вінниці, але 17 вересня серце нашого Героя не витримало…

«Два роки без Миколи Олександровича. Два роки болю для родини. Два роки невимовної туги для всіх, хто його знав, любив і поважав. Він віддав найдорожче — своє життя — за нашу свободу, за мирне небо над українськими дітьми, за майбутнє рідної землі. Його подвиг — це приклад мужності, відданості й любові до Батьківщини»

Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України!

Читайте:

«Сьогодні у Миколаївці тихіше, ніж зазвичай. Бо село пам’ятає свого сина»

Пам'яті «Драма». У Непедівці відбудеться мітинг-реквієм

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.

keyboard_arrow_up