Дмитро Харахондя був спортсменом в душі і воїном в серці

• Вінницький технічний коледж організував турнір пам’яті Героя з Бродецького волейболіста Дмитра Харахонді.
• На змагання запросили три сильні студентські команди та команду, в якій грав Дмитро в Бродецькому.

В турнірі взяли участь чоловічі команди: ВТФК, ВНТУ, команда друзів і випускників Дмитра та спортсменів із його рідного селища Бродецьке. Підтримували спортсменів рідні і близькі загиблого воїна, одягнувшись у білі футболки з портретом Дмитра. Колективи технічного коледжу, ВНТУ та група артистів виконали композицію на військову тематику.

На відкритті турніру слово мала директор ВТФК Світлана Василюк. Вона підкреслила, що для них велика честь започаткувати цей товариський турнір пам’яті Дмитра Харахонді саме у стінах коледжу. Очільниця коледжу нагадала, що Дмитро був капітаном збірної команди ВТФК з волейболу, став чемпіоном України та кандидатом у майстри спорту.

— Але понад усе він був Людиною з великої літери — цілеспрямованою, справедливою, світлою. Ми згадуємо його ім’я з гордістю. Бо поки живе пам’ять — живе й душа. Відтепер ці жовтневі змагання стануть нашою доброю традицією, символом мужності й нескореності. Ви всі вже переможці, бо сьогодні граєте серцем. Слава Герою Дмитру Харахонді, слава Україні — і хай Перемога буде з усіма нами, — сказала Світлана Василюк.

Після жеребкування першими на майданчик вийшли волейболісти коледжу та команди Бродецького. Команда Бродецького вийшла на майданчик з майкою під номером 8. Саме під цим номером грав у їх комаді Дмитро. Майку вручили матері Героя. Іншу пару команд волейболістів склали студенти ВНТУ та команда друзів випускників Дмитра.

Спортсмени коледжу перемогли у двох партіях команду Бродецького. Команда ВНТУ поступилась команді друзів Дмитра. У фіналі технічний коледж переміг команду друзів випускників. А в грі за третє місце волейболісти Бродецького переграли ВНТУ у двох партіях. Коли битви біля сітки добігли кінця всі учасники злилися в одну команду друзів Дмитра.

Перед нагородженням команд слово мала мама загиблого захисника Людмила Миколаївна Харахондя.

— Мій син завжди вмів об’єднувати команду — він грав серцем! Коли бачу, як хлопці сьогодні виходять на подачу, піднімають м’яч, підтримують одне одного — ніби бачу його серед них… Дмитро прагнув довести, що він гідний звання українця, сина своєї держави. Він йшов боронити Батьківщину, щоб помститися за друзів, за односельців, за всіх, кого забрала безжальна війна. Дякую всім, хто пам’ятає та несе його ім’я далі. Слава Україні і тим Героям, які стали нашими ангелами-охоронцями, — сказала мама загиблого Героя.

На згадку про перший турнір пам’яті Дмитра Харахонді подяки вручили його мамі та першому тренеру Віктору Загороднюку. Символічні медалі отримали всі учасники змагань, а кращі гравці — окремі відзнаки.

— Турнір був добре організований і в ньому взяли участь сильні команди. Діма був на провідних ролях не тільки у спорті, а й в побуті. Він завжди розумів цінність праці й допомоги батькам, тому ще змолоду розпочав трудовий шлях. Серед багатьох місць, де працював, найбільше часу провів у Буковелі, де реалізував себе, як висококласний бармен. Коли почалася повномасштабна війна у нас, в Бродецькому, стали будувати блокпости. Приїхав у Бродецьке і Діма з Буковеля. Кажу йому, а ти чого приїхав? «Не можу там, коли ворог топче нашу землю» — відповів він і став чергувати на блокпосту. Діма завжди прагнув бути найкращим у всьому, чим займався. На фронті у нього, навіть був позивний «Негроні», на честь одного з найпопулярніших коктейлів світу. Війна стала викликом, на який Дмитро відгукнувся свідомо й самостійно. Нікому не сказавши, він пройшов військову комісію й навчання, і тільки після цього сказав про своє рішення захищати Україну рідним та друзям. Для нього захист рідної землі був найважливішою місією, — розповів по завершенні турніру наставник Дмитра у команді Бродецького Віталій Шостаківський.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.