«Він був справжнім козаком і справедливим слідчим»: громада попрощалася з Героєм Юрієм Любарцем

• В перший день весни ми провели в останню дорогу Героя та патріота України Юрія Любарця. Зустріла громада свого захисника живим коридором від траси до будинку його батьків.
• Першими хто хотів зустріти Юрія з почестями були його батько, 8-и річний син Ваня і 6-й річний син  Віталік та дружина Наталія

Щоб провести Юрія в останню дорогу з самого ранку стали сходитись його друзі, близькі і далекі родичі, однокласники з класним керівником, сусіди, куми, колеги по роботі, та побратими з Національної гвардії.

Першою, з ким вдалося поспілкуватися, була сусідка Юрія Оксана. Вона розповіла, що Юра весь свій вільний час проводив за навчанням. 

— Якогось я йшла додому з важкими сумками. Він догнав мене і каже, давайте я вам допоможу сумки донести додому. З одного цього епізоду я можу судити, що Юра був доброю людиною, —  сказала жінка в розплакалась.

 Однокласники загиблого воїна Юлія Козунь та Марина Шевчук з своїм класним керівником Людмилою Білокур про щось говорили між собою та час від часу стирали з обличчя непрохану сльозу. Першою за Юрія розповіла Людмила Миколаївна

— Юра був дуже розумним, — сказала класний керівник. — В школі найкраще любив історію, а ще захоплювався правознавством. Він мав прекрасну пам’ять і по пам’яті міг все відтворити. Мріяв стати захисником правопорядку в нашій країні чого він і досяг. В школі він був неодноразовим призером олімпіад з історії. Він отримав професію, яку хотів.

Юля з Мариною знали Юрія, як доброго чесного та самого надійного друга.

Едуард Дембіцький пам’ятає свого учня як самого дисциплінованого.

— Недарма кажуть, що Бог забирає найкращих. Наче трохи несправедливо, що на небо йдуть молоді життя, та логіка у Всевишнього є йому покидків на небі не треба, — сказав вчитель трудового навчання.

Знав добре загиблого Героя і всю його родину колишній керівник відділку поліції Геннадій Ткачук

— Юрій був справжнім козаком і справедливим слідчим. Він вирішив захищати Україну в підрозділі Нацгвардії та поліг за справедливість у несправедливій війні з боку ворожої держави залишивши на матір двоє діток. Батько Юри після інсульту, мати померла 2 роки тому. У нього була героїчна родина. Він був геройським хлопцем при житті, через те віддав своє життя за наш з вами і своїх дітей спокій, — сказав Геннадій Ткачук

Далека сусідка Юрія Людмила каже:

— Юра дружив з моїми дітьми, навіть коли він вже був одруженим. Він не йшов на війну коли на неї всі бігли. Він міг далі працювати слідчим та коли патріотів захищати рідну землю поменшало, він пішов на війну. Не міг не піти тому, що казав — діти підростуть і колись можуть запитати: «Тату, ти захищав Україну у війну?» Що я їм скажу? —  повторила слова Юрія його сусідка Людмила.

На пів одинадцяту до будинку Героя прийшли благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії отець Роман Масира та отець Іван з Сестринівки. Після служби Божої траурна колона рушила на центральну площу міста зробивши зупинку біля ліцею № 5 де навчався загиблий Герой.

На площі крім громади з квітами ще була організована на честь Героя почесна варта з представників поліції, а до згаданих священиків долучився митрофорний протоієрей храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь Влізло.

Мітинг реквієм відкрила заступник директора міського будинку культури Лариса Ромасько. Вона повідомила громаді коротеньку біографію Героя

— Любарець Юрій Васильович народився 6 травня 1990 року в нашому місті. Навчався в 5 школі. З жовтня 2008 року проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. В червні 2010 року вступив на службу Лінійного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ Південно-Західної Залізниці водієм. З серпня 2010 по серпень 2012 р. працював на посаді інспектора роти батальйону патрульної служби лінійного відділу на ст. Фастів.

У 2012 році закінчив Національну Академію Внутрішніх справ. З травня 2012 року по вересень 2015 продовжив службу на станції Козятин на посаді слідчого. У 2013 році закінчив Ірпінську фінансово- юридичну академію. З вересня 2015 по 2017 рік працював у відділені поліції № 2 у нашому місті на посаді слідчого.

З травня 2017 по жовтень 2022 року працював інспектором сектору патрульної поліції № 2 м. Козятин. З грудня 2022 проходив службу у Національній Гвардії України.

Старший солдат, старший кулеметник 1-го відділення 3-го взводу 2-го батальйону, військової частини 3028 Національної Гвардії України загинув в результаті мінометного обстрілу позицій противником, в районі населеного пункту Спірне, Бахмутського району, Донецької області 21 лютого 2023 року.

— Молодий Герой до останнього подиху був вірний присязі та віддав своє життя за свободу кожного з нас та свою Батьківщину. У всьому світі не підібрати слів, щоб виразити всю скорботу та біль цієї утрати. Ми дякуємо мужньому Сину України, його подвиг ніколи не буде забутим, — сказала ведуча траурного мітингу Лариса Ромасько і передала слово священикам

По завершенні заупокійної молитви слово мали священик Роман Масира. Міський голова Тетяна Єрмолаєва та психолог ліцею № 5 Андрій Баландін. Священик розповів повчальну історію про добрий вчинок до свого ближнього. Міський голова вибачилася перед Юрієм та подякувала родині Героя за добре виховання сина.

По завершенні панахиди і виступів з Героєм стала прощатися громада. Прощалися довго, адже друзів у загиблого воїна було дуже багато, кожному хотілося віддать йому шану опустившись біля труни воїна на коліна. З площі траурна процесія взяла курс до місця поховання. Поховали Юрія Любарця на Алеї слави міського кладовища, залізши у болото, але те болото місила й міський голова. Ховали Героя під Гімн України від оркестру Національної гвардії, а від побратимів воїна прогримів військовий салют.

Читайте також:

Самгородоцька громада знову у жалобі — на війні загинув Герой Василь Трончук

За рік війни Козятинщина втратила більше 60 Героїв. Згадаймо тих, хто загинув за нас 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.