Чотирирічна Діаночка два роки не бачила тата

• У третю неділю червня весь цивілізований світ відзначає День батька. Діти, дружини, матері, батьки, сестри, брати, бабусі в цей день вийшли на акцію, щоб прискорити пошук безвісти зниклих оборонців. Учасники ходи тримали в руках прапори, фотографії своїх рідних, плакати із закликами не забувати про тих, хто перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти. 

Акцію, що пройшла у неділю, 21 червня, організатори назвали «Батько чекає на повернення». Як пояснили родини полонених і безвісті зниклих, вона приурочена не лише до Дня батька, а й до символічної дати для багатьох родин. 

Збір був назначений на 9 ранку біля магазину «Імперія». Віддавши шану загиблим під час загальнонаціональної хвилини мовчання, учасники акції в супроводі працівника та автівок поліції вийшли на проїжджу частину дороги і 9.01 почали ходу за маршрутом: вулиця Незалежності, Куликівського, Довженка та захисників України до магазину «Соловейко». В голові колони їхала власним транспортом наймолодша учасниця акції — 4-річна Діана. Вже минуло 2 роки, як вона востаннє бачила тата. 

Під час ходи водії зустрічних автівок зупинялися і виходили з машин. Від вулиці Незалежності до «Соловейка» не зустріли жодного водія, який висловлював незадоволення, що він кудись поспішає. 

По завершенні заходу ми поцікавилися у координатора групи «Безвісті зниклі і полонені» Тетяни Гуменюк скільки є випадків, що завдяки роботі групи, було змінено статус «зниклий безвісті». 

— На цей час таких є 15 осіб. 13 людей за експертизою ДНК визнані загиблими і двоє осіб на сьогоднішній день перебувають в російському полоні, — сказала Тетяна Гуменюк і поділилася своїми враженнями від проведеного заходу, — Сьогодні в нашому місті відбулася мирна хода, присвячена дітям, чиї батьки зникли безвісти або перебувають у полоні. Разом із дітьми йшли їхні рідні, для яких кожен день — це очікування і надія.

Ця акція — не просто хода. Це нагадування всім нам про тих, хто досі не вдома, і про родини, які живуть вірою в повернення своїх найдорожчих. Діти не повинні зростати без батька, а батьки мають бути поруч зі своїми дітьми.

Ми також говорили про те, що є мами, які ще не мають дітей поруч із собою, але мріють про це — про сім’ю, про життя разом, про майбутнє, яке зараз розділене війною.

Ми йшли з однією думкою — пам’ятати, не мовчати і боротися за кожного. Бо кожне ім’я, кожна історія і кожна родина важливі.

Сьогодні діти вийшли на мирну ходу містом, несучи в серцях любов і надію. Вони йшли з думкою про своїх татусів, які зникли безвісти або перебувають у полоні.

Вони хочуть простих речей, які мають бути у кожної дитини: щоб тато був поруч. Щоб гратися з ним, тримати його за руку, розповідати про свій день і відчувати себе в безпеці.

Їм не вистачає обіймів, спільних прогулянок і того тепла, коли тато поруч. Вони чекають, коли знову зможуть сміятися разом і жити звичайним дитячим життям.

Їхні маленькі кроки сьогодні — це велика надія на повернення найдорожчих.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.