Будують нову Алею пам'яті на площі

• Точки зору. У Козятині тривають роботи по облаштуванню Алеї пам’яті в центрі міста.
• Не всі підтримують ідею влаштування меморіалу на площі. «А де її ставити?» — кажуть рідні загиблих воїнів. — «Ми втомилися ходити на засідання робочої групи і чути майже два роки одне й те ж»

Наші журналісти вирішили зробити невелике опитування, щоб з'ясувати думку щодо вшанування загиблих Героїв і збереження пам'яті про них. Поштовх дав допис нашого земляка у соціальних мережах, який ми цитуємо майже дослівно.

«Так хочеться написати про щось гарне, душевне… Але, проходячи сьогодні через площу біля кінотеатру, побачив встановлення металевих конструкцій на алеї. Виявилося, що це буде Алея Слави. І це рішення наводить на сумні роздуми. Безперечно, тих, хто віддав свої життя за наш з вами спокій, потрібно пам’ятати все життя і зберігати цю пам’ять. Але є питання. По-перше: я вважаю, що такі кардинальні зміни центральної площі міста неможливі без громадського обговорення та рішення сесії. Можливо, мене підводить пам’ять, але я не можу згадати, щоб це відбулося. По–друге: біля парку є відповідний меморіал, який можна розширити в довжину, як би від цього не було сумно. Війна завтра не закінчиться. Але все-таки надіємося, що це буде. Рано чи пізно. Таке життя. І знову на центральну площу будуть приходити випускники, виступи, вальси, посмішки, фото. Будуть ставити сцену, як і було, концерти на сцені на свіжому повітрі… І як це буде виглядати серед портретів загиблих? Танці на кістках?

Я вважаю рішення того, хто це придумав і втілює в життя, м’яко кажучи, помилковим та непродуманим…», —  написав козятинчанин Сергій Петричко. 

Подаємо з цього приводу думки інших козятинчан.

— Я вважаю, що «Алея пам’яті» трохи неправильно звучить, загиблих треба вічно пам’ятати… Та як би ту алею не називали, вона без сумніву має бути. Але війна рано чи пізно завершиться нашою перемогою. Площа мала б бути зоною урочистостей чи гулянь, як і до війни. Як воно буде, уявити важко. Перемістити урочистості в міський парк — так там також є «Алея Слави» і на ній вже немає місця, щоб розмістити портрети загиблих воїнів. Хто загинув у травні, червні — місця там вже немає. Коли перший раз зменшували портрети загиблих воїнів, тоді потрібно було добудувати алею, — висловив свою думку мешканець центру Валерій.

— Уявіть, що війна закінчилася і в Козятин приїдуть гості з інших міст чи навіть делегації. А конструкції на площі чотирикутні. Скажіть мені, хто з гостей буде ходити біля портретів Героїв колами? Пройдуть від початку алеї в кінець одною стороною і тільки. Хотілося б, щоб наші можновладці, перш ніж щось зробити, думали на кілька кроків наперед. То зробили ями на трикутні конструкції, тоді підрахували — всі не поміщаються. Зробили чотирикутні, а загиблих Героїв все одно більше. І ще є хлопці, які значаться, як зниклі безвісти. Дай Бог, щоб всі вони повернулися живими додому, але це війна, так як ми хочемо, не буває. Хтось із них до загиблих хлопців приєднається, — сказав у розмові з журналістом приватний підприємець Віктор.

Діму, що б’є ворога, а в перерві між боями в окопі співає пісні про корабель «москву», знають майже всі козятинчани. На його думку, те, що Алея Слави на самому видному місці — це добре, тільки її треба трохи причепурити. Поцікавилися, як у нього справи і що там на фронті?

— Коли дадуть нам авіацію, то буде зовсім інша війна. Коли у нас будуть F-16, російський фронт обвалиться, — каже Дмитро. — Нині був у Києві, за день-два повертаємося до свого підрозділу.

— То перемога з літаками близька? 

— Я не знаю, але впевнений, що перемога буде за нами.

Залізничники Сергій і Костянтин здивували своєю відповіддю: «Це ж не в нашому дворі, яка нам до того справа? А на площі за роки війни ми двічі були», — сказали вони.

Родини загиблих воїнів ніяких вимог до облаштування Алеї Слави перед владою не ставили. Алея Слави в парку їх повністю влаштовувала, за умови, що портрети не будуть зменшувати, щоб вони були такої ж величини, як до повномасштабного вторгнення. Щоб можна було поставити квіти і лампадку і вони не закривали б обличчя воїнів, які віддали свої життя за наше майбутнє.

— Нехай вже ставлять, де у них виходить, — каже дружина загиблого воїна. — Мене більше непокоїть, що на міському кладовищі є проблема з автобусом і водою. Щоб полити біля пам’ятника квіти, треба шість бутлів води везти з собою. Хіба не можна тут викопати криницю і кожен міг би для поливу квітів набрати води. Ще мене цікавить, чому автобусна зупинка біля кладовища є, а громадського транспорту немає. Ще за нашої пам’яті тут все добре працювало.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.