Алея Слави у Ліцеї № 7 поповнилась двома Героями-випускниками

• У п’ятницю, 23 травня, до Дня Героїв України у ліцеї № 7 відбувся пам’ятний захід під назвою «В обіймах жовто-синіх прапорів» присвячений відкриттю пам’ятних світлин на Алеї Слави випускникам навчального закладу Миколі Жалюку та Костянтину Плахотніку

Біля Алеї Слави, де вже розміщені портрети Героїв-випускників Сергія Гармишева, Євгена Охримівського, Юрія Черниша, Володимира Протосвіцького, Владислава Баглая, Вадима Денисова стояла почесна варта від учнів навчального закладу. На подвір’ї ліцею тримали розгорнутими прапори України з зображеннями Миколи Жалюка і Костянтина Плахотніка. У ложі для почесних гостей сиділи з квітами зажурені родини загиблих воїнів.

Відкрила мітинг пам’яті Героїв заступник директора з навчально-виховної роботи Світлана Кононенко. Вона висловила  глибоку шану та вдячність випускникам, які віддали найдорожче — своє життя за Україну.

Говорила ведуча мітингу про жорстоку українсько-російську війну, про незламний дух наших захисників і що їхні вчинки на війні стали символом мужності, непохитної віри у перемогу та любові до Батьківщини.

Зі словами подяки за чудове виховання своїх дітей до родин загиблих звернулися і низько вклонились голова виконкому Костянтин Марченко, директор Департаменту гуманітарної політики Козятинської міської ради Аліна Діденко та директор ліцею № 7 Наталія Левицька.

Почесне право відкрити світлини Героїв ведуча надала родинам загиблих воїнів. Першими це зробили родина Миколи Жалюка і в цей момент була прочитана біографія випускника.

Микола Жалюк, випускник 1996 року. Він народився 26-го травня 1981 року у селі Кривий ріг Херсонської області Пізніше сім’я переїхала в село Нападівку Калинівського району, що на Вінниччині. Із малих років хлопчик ріс трудолюбивим, тому певні негаразди у житті долав без особливих труднощів.

Навчався в Козятинській школі-інтернаті з першого класу і був наймолодшим серед учнів, тому що був прийнятий на навчання з 6-ти років

За час навчання у школі показав себе гарним учнем і добрим товаришем. Любив працю, допомагав друзям, адже разом з ним навчалися багато дітей з Калинівського району. Микола мав у школі багато друзів і деякі з них так і залишились вірними шкільній дружбі на все життя, допомагали йому, коли він став на захист рідної землі.

Після навчання у школі, вступив до Новогребельського професійно-технічного училища, де отримав фах механізатора. Працював на посаді тракториста у сільськогосподарському підприємстві «Нападівське». Був одружений, виховував сина і доньку.

До війська був мобілізований 25 січня 2023 року. Служив у Національній Гвардії України старшим механіком-водієм танкового взводу. Загинув у жорстокому бою з ворогом 5-го січня 2025 року на Покровському напрямку на Донеччині. Похований в селі Нападівка.

За таким же сценарієм відкривали світлину Костянтина Плахотніка. Родина йшла до Алеї коли зачитували біографію їх рідного.

Костянтин Плахотнік народився 3 грудня 1996 року у Макіївці Донецької області. Зростав веселим та допитливим хлопчиком. Дуже любив тварин. У 5 років батьки записали його на секцію карате. Згодом у нього розпочалось шкільне життя. У 2007 році родина купила у Сокільці будинок, облаштували його та у 2011 році переїхали на постійне місце проживання. У 8-й клас Костя пішов на навчання в школу-інтернат-гімназію, де одразу сміливий, наполегливий, впевнений в собі хлопчина підкорив не лише одноліток. Всі його знали, як борця за справедливість.

Продовжив займатися карате та мав чорний пояс 1-й дан. Виборов 47 медалей на обласних та Всеукраїнських змаганнях. За кожну медаль батько Кості висаджував у дворі ялинки. По закінченню школи у 18 років пройшов відбір та вступив до складу батальйону особливого призначення «Вінниця».

Батальйон брав участь у запеклих боях в районі населеного пункту Попасна. Через рік учасник бойових дій, учасник АТО вступив в Національну академію внутрішніх справ. Одружився. Після навчання працював в Козятинському відділенні поліції дільничним інспектором. Коли дружина завагітніла, здавалося, що більш щасливого чоловіка у світі не знайти. А коли народився синочок — Микитка, Костя навіть не уявляв, що можна відчувати таку всеосяжну любов до дитини. Він ним жив. Весь свій вільний час був біля нього. У молодої сім’ї були були дуже великі плани на майбутнє. Але війна зруйнувала ці плани. 10 травня 2023 року був призваний на військову службу. І одразу туди, де гаряче — Авдіївка, Покровськ. Завжди на позитиві, впевнений у собі чоловік, знаходив слова підтримки для всіх. А 3 травня 2025 року під час бойового завдання в районі населеного пункту Новоолександрівка, Покровського району, Донецької області солдат 2- го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї військової частини А 2960 загинув. 

Єдиний син, прекрасний чоловік та неперевершений батько. Справжній патріот із загостреним відчуттям справедливості, щирий, небайдужий та завжди готовий прийти на допомогу. Він хотів змінювати цю країну на краще і робив це. Низький уклін, за його подвиг, який пам’ятатимемо у віках.

Родини Миколи Жалюка та Костянтина Плахотніка повернулися на місця почесних гостей навчального закладу. Учні ліцею вручили родинам загиблих воїнів прапори з зображенням Героїв. 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.