Алея пам’яті у Глухівцях розрослася на 13 портретів Героїв

З нагоди Дня захисників і захисниць України у Глухівцях оновили Алею Пам’яті, встановили та відкрили ще 13 портретів загиблих воїнів-земляків. Захід відбувся минулої п’ятниці біля берізок у місцевому сквері.

Рідні, родичі, близькі і друзі загиблих Героїв почали сходитись в парк, що біля будинку культури, ще задовго до початку відкриття заходу пам’яті. Вони біля портретів своїх найближчих і найрідніших схиляли голови і ставили квіти.

У зазначений час вийшла ведуча і зазвучали фанфари, а в цей час з двох сторін Алеї Пам’яті з корзинами квітів і запаленими свічками вийшли українці з україночками у національних костюмах і зайняли місце на сцені. То була почесна варта і помічники ведучої.

Вокальний ансамбль «Берегиня» виконав музичний твір «Заплакало небо».

У своєму вступному слові ведуча говорила про складні часи українців і що з московитами — це частина нашої історії. Гордість, що ми пишемо нову історію і біль, що свобода дається такою дорогою ціною. Говорила, що серце крається від жалю і болить душа за мужніх Героїв, адже війна забирає цвіт української нації — молодих людей сповнених сил і творчої енергії, які могли ще так довго жити і творити. — Кожен хто проживає у Глухівецькій громаді, має бачити, має знати наших Героїв в обличчя. Ми висловлюємо щиру вдячність та шану тим, хто віддав своє щире синівське серце до ніг матері України. Чий героїзм є прикладом для майбутніх поколінь. Віддаємо шану тим хто йшов за нас в бій, тим хто віддав своє тіло, свою душу за рідну Україну та наш спокій, — сказала ведуча і відкрила мітинг пам’яті.

Прозвучав Гімн України у виконанні військового оркестру 26-ї артилерійської бригади ім генерала хорунжого Романа Дашкевича. А по його завершенні ведуча надала слово селищному голові Олександру Амонсу.

— Ворог не дає нам передихнути і кожної секунди нагадує тривогами, шахедами, ракетами тільки це тут, а там — танки, бомби, літаки, кров, нещастя і все це приніс до нас ворог. Він не прийшов захоплювати нас. Він знищує міста, села, знищує все те, що люди створювали роками, віками, поколіннями. Але ворог прорахувався, він не на ту державу і не на той народ напав. Найкращі сини і дочки боронять кордони нашої держави і дають гідну відсіч в рази більшій державі. На жаль, війна приносить найболючіші втрати. Наші захисники потребують нашої допомоги. Ми потребуємо їхнього захисту. Ми разом, як одна родина вистояли і вистоїмо й надалі і перемога буде за нами. Не буде місця супостату. В російській історії не було переможців, не буде їх і тепер. А буде Україна, яка була, є і буде, і буде вишневий садочок, але, на жаль, зависока ціна. У нас є родини, в яких життя змінилося на до і після. До того часу, коли у них були найрідніші і найближчі, і тепер. Найщиріші мої співчуття рідним і близьким Героїв. Найважче коли ховають дітей, але ми вистоїмо. Слава Україні!, Слава нації, Україна понад усе. З Україною в серці — сказав селищний голова.

Родині Жмуцьких вручили нагороду Богдана орден «За мужність» ІІІ ступеня.

— Маю честь і маю за честь вручити вам орден Богдана Жмуцького, — сказав майор ЗСУ.

Далі стали представляти імена Героїв Глуховецької громади. Поки ведуча читає інформацію про Героїв, козак та українка передають селищному голові портрет та лампадку загиблого воїна, а він передає їх родинам Героїв.

Олександр Москалюк — Вернигородок, Валерій Вітківський — Бродецьке, Віктор Крючков позивний «Лагуна», Олександр Оцабера позивний «Десант» — Гурівці, Дмитро Коваль позивний «Мультик» — Глухівці, Юрій Бондар позивний «Стрілець» — Бродецьке, Юрій Бондаренко — Жежелів, Богдан Вік позивний «Вік» — Жежелів, Василь Цимбалюк — Верболози, Денис Куліков позивний «Кум» — Жежелів, Григорій Ніколайчук позивний «Док»— Бродецьке, Андрій Костюк позивний «Ворон» — Глухівці, Олександр Ольхович позивний «Професор» — Глухівці, Сергій Пилипчук — Пляхова, Сергій Чеснюк позивний «Малиш» — Глухівці, Віталій Шевчук позивний «Вітаха» — Непедівка, Богдан Олішевський позивний «Легенда» — Пляхова, Андрій Мартинюк — Бродецьке, Іван Лінартович позивний «Йосипович» — Бродецьке, Дмитро Гороф’янюк позивний «Гора» — Пузирки, Богдан Жмуцький позивний «Жук» — Глухівці. Вадим Янчук позивний «Фермер», Валерій Фурман — Жежелів, Дмитро Романюк позивний «DUOS» — Бродецьке, Юрій Кратюк позивний «Ельф» — Глухівці, Володимир Кривов’язий позивний «Драм» — Непедівка, Віталій Лижнюк позивний «Вій» — Непедівка, Ігор Римша позивний «Гор» — Пляхова, Олександр Гуменюк позивний «Дєд» — Жежелів, Сергій Годзь позивний «Паляниця» — Вернигородок, Іван Базелюк позивний «Вано» — Велике, Анатолій Пуремчук позивний «Добрий» — Непедівка, Вадим Денисов позивний «Денчик» — Велике, Олександр Голоснюк позивний «Фаза» — Кашперівка, Костянтин Соколівський позивний «Кость»— Глухівці, Олександр Крапівін позивний «Шейх» — Панасівка, Юрій Гайдучок позивний «Шаман» — Жежелів, Микола Марчук позивний «Прадєд» — Вернигородок.

Згадали й Володимира Білецького з Білопілля, який тільки повернувся в рідне село на щиті.

За всіма Героями ведуча оголосила хилину мовчання, Людмила Шимон виконала пісню «Коли твій син не повертається з війни», і до спільної молитви ведуча запросила Благочинного Козятинського округу Вінницько- Барської єпархії митрофорного протоієрея отця Валерія, Благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії митрофорного протоієрея отця Романа, Протоієрея настоятеля храму Різдва пресвятої Богородиці УГКЦ отця Антона та настоятеля храму святого Миколая у Жежеліві отця Богдана. Після молитви за воїнами отець Валерій освятив праву сторону алеї пам’яті, а ліву, в тому числі 13 нових портретів Героїв — отець Богдан.

На завершення заходу до родин Героїв, громади і гостей села звернулися з словом духовні отці. Солісти «Берегині» виконали пісню «Розкажи Україно»,

а рідні до портретів своїх найрідніших поклали квіти. Хто пригорнув до грудей портрет Героя, хто розгортав прапор з портретом найріднішого, а хто й не міг миритися з болем втрати. Родини загиблих воїнів відмітили, що захід було проведено дуже добре, «тільки краще, щоб наші діти і діти України були живі».

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.