Хтось прив’язав «лабрадудля» на чужому обійсті, а його шукала господиня

• Цю історію нам розповів приватний підприємець Віктор. Ранком він вийшов на вулицю, а біля його причепа прив’язаний собака. «Мало, що», — подумав пан Віктор і поїхав по своїх справах. Коли повернувся — собака так і сидів на ланцюгу. Дав йому їсти, а коли почалися сутінки — забрав песика у двір.

Пан Віктор погодився розповісти цю історію за однієї умови, щоб не згадувати попереднього господаря собаки злим словом. Адже можуть бути різні історії і як у воду дивився. Забігаючи наперед, господарка пса знайшлася. Вона на відео в соцмережах впізнала свого собаку і забрала його у пана Віктора з великою вдячністю.

Та повернімося до розповіді пана Віктора. У нього вже був на той момент собака. 

Чоловік з Броварів мав їхати за кордон і шукав покупця на собаку породи американська «акіта». Зараз цей майже 100 кілограмовий гігант з кличкою Малиш в дворі пана Віктора, який поїхав у Бровари і привіз його у Махнівку.

— Другий собака мені не потрібний, у мене є домашній улюбленець — Малиш і «лабрадудля» не можу не приютити. Але щоб він бігав безпритульним — це якось не по людськи. Попередній господар, мабуть, залишив його прив’язаним, щоб хтось забрав, — розповідав у той день на ринку пан Віктор. — Ще вечором обробив песика препаратом від бліх. Ще його покупати треба, бо дуже смердить собакою, але то пізніше нехай стане на теплі.

Пан Віктор каже, що пес має добрий характер.

— Цікавий песик, дуже грайливий, як мала дитина, таке враження, ніби він тут виріс. За чотири дні так до мене звик, що кажу дружині «він без мене вже не може». А дружина жартуючи запитує: «Ти ж не збираєшся ще й ліжко ставити біля нього, щоб йому самотньо не було?». Дуже гарний, грайливий собака і любимець дітей. Тільки не можу його відв’язати, щоб він вільно гуляв у дворі. Наш Малиш володіє вольовим характером і впевнений в собі. Недавно лиса у хліві закриз.

— Розкажіть історію з лисом.

— Лисів зараз розвелося, що вони вже й людей не бояться. Якось почув, що сполохались гуси. Виходжу у двір, а лис у верху зробив лаз, переліз через сітку і був біля гусей. Щоб сам не бачив — не повірив би: лис по триметровій сітці пішов, як по драбині. Не вдалося йому гуску вкрасти він за пару днів, а може то інший лис заліз в сарай, де стояло відро з кормом. Двері в сарай у мене відкриті, от мій охоронець почув там непроханого гостя і прямо в сараї задушив його.

Лиса забрали на перевірку, а собаці довелось робити ін’єкцію.

—Віктор ви ж в минулому мисливець, не маєте бажання створити групу по відстрілу лиса в селі?

— Я зараз мисливець тільки в тому плані, що маю рушницю. Все то в минулому було. Зараз не піду.

— То виходить, що ваш собака більше знешкодив лисів ніж мисливці?

— Ні, мисливці знають свою справу, тільки під час військового стану не все так просто. Багатьом лиси шкоду роблять, — сказав чоловік.

Відео розповіді пана Віктора, як він приютив собаку розійшлося соцмережами і господиня «лабрадудля» впізнала свого песика. Приїхала у Махнівку і після того, як чотирилапий її признав, забрала свого любимця. Господиня не знає, як її собака опинився у Махнівці. Подолати песику 18 км за власної ініціативи, то дійсно загадка. Та мабуть, то вже зовсім інша історія. Все добре, коли воно добрим закінчується.