Уся надія на хімію. Олені Сорочинській потрібна допомога
- Скоро буде два роки, як Олена Сорочинська дізналася про страшний діагноз.
- Жінка має рак четвертої стадії, метастази пішли в печінку, легені та селезінку. Козятинчанка вже перенесла три операції, радіотерапію і 12 курсів хімії.
- Попереду ще п’ять курсів хіміотерапії. Щоб врятувати життя, потрібні кошти
Олені Сорочинській 52 роки. Сповнена радості, вона насолоджувалася своїм життям, допоки у двері не постукала страшна хвороба. Почути діагноз «онкологія» було як сніг на голову як для Олени, так і для її доньок. Адже жінка до цього ніколи не мала серйозних проблем зі здоров’ям.
— Ми дізналися про це в кінці листопада 2020 року, — розповідає Марина, донька Олени Сорочинської. — У мами були симптоми: її допікали болі, спазмувало. Думали, що на нервах спочатку. Як зазвичай, ми ж зразу не йдемо до лікаря. Але щоб її довгий час турбувало, то ні. Потім вона стала різко худнути. Ми за неї — і в лікарню. А там вже обстеження, гістологія. Нам сказали спочатку, що рак прямої кишки, а після операції сказали, яка стадія. У мами четверта стадія, але лікарі кажуть, що шанс ще є. Тому що четверта — не остання. Вони ще діляться на категорії.
Рідні припускають, що хвороба могла з’явитися на фоні стресу. Олена все життя пропрацювала у районному собезі, завжди гарно ставилася до людей і допомагала, чим могла. Потім жінка потрапила під скорочення. Коли втратила роботу, почалися проблеми зі здоров’ям. Козятинчанка вже перенесла три операції
— У мами була непрохідність кишківника, тому їй виводили стоми, — продовжує Марина. — Потім була друга операція з видалення пухлини із самого осередку. Потім їй зашили стоми. Після цього, щоб мало стати краще, стало гірше, бо їй щось там трохи заділи. Це вже в Києві нам сказали. Тому вона деякий час відходила. Мама була дуже худа, майже 43 кілограми. Їй не дозволяли хімію, тому що вона б її не перенесла. Хоча її треба було робити. Вона втратила час.
Рідні хотіли відправити жінку на лікування за кордон. Пробували знайти волонтерів, щоб вивезти Олену в Чехію чи Польщу. Але так і не знайшли нікого, хто б міг допомогти. Та й виявилося, що за кордоном було б не краще, бо за одним тільки КТ треба вичекати чергу в три місяці.
Лікарі сказали, що вчетверте оперувати Олену вже не будуть. Метастази пішли в печінку, легені та селезінку, видалити їх повністю неможливо. Уся надія на хіміотерапію. До цього Олена вже пройшла 12 курсів хімії. Перед цим, після другої операції, був і курс радіотерапії. Зараз жінці виписали ще шість курсів хімії. Один вже позаду. Переносить його козятинчанка дуже важко — препарати значно сильніші, її постійно нудить, піднімається температура. Перед цим довелося приймати дорогі препарати, які замовляли з Польщі, щоб набрати м’язову масу.
— Проходимо ми хімію у Вінниці, бо самі розумієте, кожен раз її волокти в Київ, вона не має сили, — каже Марина. — Мама трошки пройдеться і нема сили. І психологічно вона вже така, що опускає руки чи що, я не знаю. Не скажу, що вона лежача. Вона ходить, старається. Вона в нас сильна духом людина, хоч і носить все в собі, мовчазна. Бойова в нас до життя. Рвалася зразу, з рік, певно, вона казала: «Не дождетеся». А зараз бачу, що вона трохи підтухає. Після останньої операції я думала, що вона вже не вернеться. Але дав нам Бог, що ми боремося. Зараз вона ще на своїх ногах і до внуків приходить, маршруткою правда під’їжджає, або машиною підвозимо ми її, але ще вона в силах. Тому ще боремося.
На лікування йде багато грошей. Одна хіміотерапія виходить щонайменше 6–7 тисяч гривень. І це без медикаментів, які приписують, щоб приймати вдома. Родина вже вичерпала свої фінансові можливості, тому звертається за допомогою. Важлива кожна гривня.
— Ми дуже вдячні людям, які нам допомагають, — каже Марина.
Реквізити:
картка ПриватБанку
4149 4991 1678 8843 Сорочинська Олена Віталіївна
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.