У Козятині провели День донорства
- У вівторок, 21 березня до нашого міста завітали працівники Вінницького обласного центру служб крові.
- На базі Козятинської ЦРЛ організували масовий забір донорської крові.
- Долучилися люди із різних куточків колишнього Козятинського району. Серед них чимало Почесних донорів України
На годиннику лише дев'ята ранку, а в коридорі Лікарняного банку крові Козятинської центральної районної лікарні яблуку ніде впасти. Хтось ще п’є солодкий час. Хтось уже стоїть у черзі під операційною із документами в руках. Усі ці люди завітали до лікарні, щоб зробити добру справу — здати кров.
Першим до операційної, де відбувається забір крові, заходить Андрій. Чоловік лягає на кушетку та закочує рукав правиці.
— Вже качати? — запитує Андрій.
— Ні, просто затисніть руку, — каже операційна сестра Світлана, одягаючи рукавички. По тому бере антисептик, знезаражує ділянку, куди буде вводитися голка і підключає систему для забору крові.
— Скільки беруть крові в одного пацієнта? — цікавимося ми.
— Чотириста п’ятдесят мілілітрів і ще двадцять мілілітрів на обстеження, — відповідає Світлана. — Кров обстежується на СНІД, сифіліс та гепатити. Беруть однакову кількість крові, незалежно від ваги донора. Але донор має бути не менше 50 кілограм. Є свої критерії.
— Як роблять так, щоб кров не згорталася?
— У кожному мішечку є 63 мілілітри консерванту цитрату натрію, — показує Світлана чистий контейнер для забору крові. — Саме він запобігає згортанню. Потім кров транспортують у спеціальних контейнерах. Ми привозимо її і одразу переробляємо на компоненти: на еритроцитарну масу та плазму.
Є певні критерії
До операційної заходить другий донор, Юрій. Чоловік дає Світлані документи. Операційна сестра уточнює його прізвище, ім’я по батькові. Юрій лягає на вільну кушетку і процедура повторюється: спершу обробляють руку, а тоді підключають систему.
— Тут вільно, можна лягати? — запитує Микола, третій донор, показуючи на останню незайняту кушетку в операційній.
— Так, відповідає Світлана.
— Ви часто здаєте кров? — запитуємо Миколу, поки операційна сестра підключає до його руки систему.
— Із 2014 року я Почесний донор України, — відповідає чоловік із посмішкою на обличчі. — Два-три рази на рік я стабільно здаю кров.
— Після здачі крові повинно пройти мінімум два місяці, — додає Світлана. — Повторно стати донором можна через 60 діб. Це легко відслідкувати, тому що інформація про донора і дату, коли він здавав кров, фіксується на комп’ютері.
— Що треба робити одразу після здачі крові? — запитуємо операційну сестру.
— Рекомендується відпочити, — відповідає Світлана.
— Вина колись давали з шоколадкою, — жартує Микола.
— У вас третя мінус, так? — уточнює Світлана резус-фактор і групу крові, ще раз зазираючи у Миколині документи.
— Так, — відповідає чоловік.
Тим часом для першого донора, Андрія процедура вже завершилася.
Світлана від’єднує систему, притискає вату до місця проколу і примотує її бинтом. У Миколи та Юрія забір крові ще триває.
Проходять міні-обстеження
Сама процедура забору донорської крові триває не більше десяти хвилин. Але їй передує декілька інших важливих етапів. Перш за все, у кожного донора беруть ксерокопію документів, запитують необхідні дані та видають спеціальний бланк. Потім лікар міряє донору тиск та ставить декілька запитань.
Після цього донор крокує до кабінету №2, де на дверях вивіска «Лабораторія попередніх аналізів». Тут лаборант бере кров з пальця та поміщає кров на спеціальні комірки тест-системи. Минає декілька секунд і вже відомі група крові та резус-фактор. Крім цих показників, роблять також аналіз на гемоглобін та Kell-антигени.
Після цього донор потрапляє до кабінету №3, де отримує консультацію лікаря-трансфузіолога. У кабінеті №4 донор отримує бахіли та контейнери для забору крові і лише після цього потрапляє до операційної, де відбувається сам забір. Натомість солодкий чай потрібно пити перед процедурою здачі крові, а не після неї.
Змінилася система
У Лікарняному банку крові дві операційні, тому забір крові проводять одночасно шістьом донорам.
— Ми спланували роботу так, щоб працювало дві бригади і можна було синхронно брати кров на забір у більшої кількості людей, щоб було швидше, — розповідає Петро Ковальчук, завідуючий Лікарняним банком крові Козятинської центральної районної лікарні. — Тому що здача крові — це процедура, яка триває в середньому п’ять-вісім хвилин, але ми беремо за середню тривалість десять.
Забір крові проводять бригади Вінницького обласного центру служб крові. Ще донедавна Козятинська ЦРЛ робила це самостійно, але минулого року вступили в дію зміни до законодавства. Процедуру забору крові привели у відповідність до європейських стандартів, тому тепер на базі звичайних лікарень дозволено формувати лише банк крові.
— Ми тільки формуємо заявки, робимо прогнозований запас, поповнюємо його і контролюємо процес переливання крові пацієнту, — пояснює Петро Ковальчук. — Компоненти нам надає Вінницький обласний центр служб крові.
Кров, яку відбирають у донорів, обстежують, охолоджують протягом години, а потім розподіляють на компоненти: беруть плазму та еритроцити. Їх заморожують за певних умов і зберігають у спеціальних холодильниках.
— Це наш запас плазми, — показує Петро Ковальчук, відкриваючи один із холодильників. — Дивіться, яка температура: майже -50 градусів. Еритроцитів у нас йде більше. Це не всі наші запаси. Ще є компоненти крові, які зберігаються в інших відділеннях.
Зареєструвалося більше сотні
Стати донорами виявили бажання більше ста осіб. Стільки людей зареєструвалося до участі у Дні донора, який провели у Козятинській центральній районній лікарні у вівторок, 21 березня. Серед них були і ті, хто проходив подібну процедуру вперше, і Почесні донори України, які регулярно здають свою кров.
Керівництво ЦРЛ та завідувач Лікарняного банку крові дякують кожному, хто прийшов, аби стати донором і долучитися до здачі крові. Адже це зробить внесок у порятунок чийогось життя.
Читайте також:
Які заклади на Вінниччині надають реабілітаційні послуги: перелік
Медкомісія: що нового у нашій лікарні?
Що має бути у домашній аптечці — пояснюють у МОЗ
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Евгений Станиславович