Любов гаряча, як та кров

Любов гаряча, як та кров,

Ввірвалась у її життя.

Перевернула все вверх дном

І залишила їй дитя.

А він сказав: “Прийду, чекай

Дождись мене, не покидай”

Чекала, плакала, не спала.

Все у віконце і на двері поглядала.

І так йшли і дні, і роки.

Вже повиростали діточки.

На крила стали підніматись.

Любові лише не дочекатися.

І ждуть вони матусю рідну,

Коли прийде, приголубить, обніме.

І їсти кожному подасть,

І раду в домі всьому дасть.

То двері відірвалися на кухні,

То гвоздика заб’є сама.

А чоловіка так і нема.

Хоча вродлива, гарна, молода,

Усміхнена, весела і сумна.

Такої більш ніде нема —

Як та голубка, все воркує.

За сизим голубом сумує.

Удвох би легше діток піднімати.

А він не хоче прилітати.

А може голуби звелись?

А може їх уже нема?

“Невже мені доведеться бути

Усе життя сама-сама-сама?

Ні, я ще хочу високо літати!

А може вдасться сокола піймати?

Тільки коли і де, і як?

Я дочекаюсь, чи не так?

І в очі він мої загляне,

Знайде в них джерело із чистої води.

І я дозволю йому напитися.

І полечу з ним назавжди.

У вирій страсті і кохання.

У вечері аж до рання.

І смутку в мене не буде з ним

Життя прекрасне — ми летим!”

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».