Це були проводи без гучних застіль, штучних квітів, але з великою шаною до воїнів

Вячеслав Гончарук

За традицією наступна неділя після Паски вважається поминальним тижнем за померлими, а починаючи з 2014 року за загиблими захисниками України
. Через неадекватність північного сусіда ми змушені застосовувати засоби безпеки і нічого дивного, що в деяких селах громади проводи пройшли сонячного суботнього ранку

У Іванківцях після освячення могили поминальний кошик віддають людям похилого віку.

У Іванківцях ми побували саме в суботу. Поминальний захід почався о 9 ранку. Настоятель храму Іоана Богослова митрофорний протоієрей Отець Василь в супроводі церковного хору спочатку обійшов кладовище, а потім біля почесних поховань провів заупокійну літургію. Після служби Божої отець Василь в першу чергу став освячувати могили загиблих воїнів. За кількістю загиблих захисників України у Іванківцях вже могла б бути своя алея Слави. Тільки її так не називають в надії, що загиблих більше не буде і з перемогою повернуться тільки живі герої.

Відео дня

До речі одного захисника ми вже зустріли. Дмитро, який прийшов на могилу дідуся, знов поїде на фронт. Він приїхав на 10 денну реабілітацію після лікування в шпиталі від важкого поранення.

Отець Василь обійшовши всіх загиблих воїнів, став ходити та освячувати могили померлих в рядах. Кинулось в очі, що на кладовищі немає «гастролерів», які забирають з могил залишене для нужденних. Розповіла чому так наша знайома Ольга.

— Ми з такими людьми провели роз’яснювальну роботу і вони погодились приходити пізніше. Та у більшості випадків рідні самі розпоряджаються кому віддати поминальний обід, — пояснила Ольга.

По рядах за священником ми не ходили. Висловили співчуття родинам загиблим Героїв, поспілкувалися з донькою Василя Пирогова Дашею, яка прийшла до свого тата.

В неділю проводи були на міському і сільському кладовищах. Якщо порівнювати з минулими роками, то людей і автівок на дорогах обох кладовищ було менше. Потік прибулих людей, починаючи з 9-ї ранку був в рази більшим від числа тих, хто вже встиг віддати своїм близьким шану, тільки до доковідного періоду все одно не дотягнув.

Священник також освячував могили з 9-ї ранку. Він ходив рядами та коли помітив, що до алеї Слави підійшли рідні і близькі загиблих на війні воїнів, поспішив до Героїв на алеї Слави.

Для великої частини молоді вже стало традицією, будучи на кладовищі, віддати шану захисникам України. От і цього разу, коли отець Василь проводив службу Божу, козятинчанки Оксана з Наталею принесли на могили хлопців солодощі. Ми жінок запитали кого вони прийшли провідати

— Ми були сусідами з Віталієм Михайловським, але йдемо до всіх воїнів, тому що всі вони були нашими захисниками, — сказали жінки

В ложці меду ложка дьогтю

На проводи траплялися епізоди, коли зустрічалися давні приятелі, які не бачились тривалий час. Такі зустрічі давніх знайомих давав зустрілим приплив енергії і обнімання чи поцілунки між ними не були чимось недоречним. Ложка дьогтю була в іншому.

Ірина приїхала зі столиці віддати шану померлому батькові та іншим своїм родичам. Щоб на могилі все було гарно, вона взяла гарний посуд. В тарілку поклала паску, крашанки, солодощі. Ірина на якусь мить відійшла від могили батька, а коли повернулася, то вже нічого не було. Усе забрали, разом з тарілкою.

В подібу неприємність потрапила цього дня не тільки Ірина. Ми були свідками, коли наша знайома на кілька метрів відійшла від могили до своєї знайомої, щоб ближче привітатися з нею. Коли повернула голову, то побачила, що поставлена нею паска переміщується у сумку невідомої жінці. Свою паску і крашанки Маша встигла забрати, але так щастило не всім.

Ми бачили, на гарно прибраній могилі потоптали квіти і розкидали шматки паски. Дивуватися цьому не доводиться. Тому що особа, яка спустошує від залишених продуктів могили, бачить перед собою лише поживу.

На міському кладовищі на двох священників ПЦУ було 5 п’ятеро священників УПЦ МП

На міському цвинтарі в першу чергу освятили могили воїнів на Алеї Слави. Зробив це Отець Роман

з самого ранку. Зі слів матері Володимира Грубіка стало відомо, що свяченник освячував могили загиблих воїнів о 9-й ранку. Після заупокійної літургії рідні і близькі загиблих ще довго сиділи біля своїх синів.

Крім отця Романа з українських священників був ще Антон Борис і п’ятеро священників з московського патріархату. Багато людей кажуть, що тема релігії зараз не на часі. Але щоб в поминальну неділю, після 9 років війни і стількох смертей троє священників МП службу вели мовою агресора — то вже занадто.

Перевізники добре справилися з роботою

В часи пік водіям було складно не вибитися з графіка з декількох причин.

— Великий потік транспорту Білоцерківською трасою. Автобус маршруту № 7 щоб зловити момент, виїхати на трасу стояв, на перехресті близько чотирьох хвилин. Плюс часті зупинки для посадки чи висадки людей похилого віку на проводи. Мусимо йти й на такі поступки, — казали водії. — До того ж на наших дорогах не сильно й розженешся. «Двійка» і «трійка» перевозили людей між двома кладовищами. За словами водіїв графік вони стали витримувати близько 12-ї години.