Народженням жіночого футболу у Махнівці можна сміливо назвати 2001 роком

• Минулого місяця дівоча команда Махнівського «Колоса» стала бронзовим призером чемпіонату України серед спортсменів товариства ВФСТ «Колос» у місті Берегове Закарпатської обл.
• Як команда йшла до такого успіху з нами поділився тренер команди Микола Бабюк.

—Перше питання, яке ми задали наставнику «Колоса» це, як формувалася ця команда і де він відшукав всі ці футбольні таланти?.

— Якщо в цілому відповісти на це питання, то треба згадати, що те відділення по підбору дівчат працює у Махнівці з 2001 року. Тоді якраз пішла хвиля розвитку дівочого і жіночого футболу. На той час директор спортивної школи Сергій Максимчук мені сказав (шукай таланти і набирай жіночу команду). У мене на ту пору вже була створена непогана гоманда, а 2001 рік став роком легалізації набору дівчат. Тож 2001 рік був роком народження жіночого футболу не тільки у Махнівці, а й у Козятинському районі наголосив Микола Бабюк і продовжив свою розповідь.

Народження футболу у Махнівці було гучним. Діти, які задавали тон в грі у 2001 році виросли і підсилені гравцями інших міст стали командою майстрів чемпіонату України. Потім через недостатнє фінансування команда розпалась з болем в душі згадує тренер.

—Ви хочете відтворитиу Махнівці команду майстрів запитали ми у тренера дитячої команди «Колоса»?

—Справа в тому, що з метою популяції жіночого футболу ФІФА та УЄФА роблять багато для того, щоб цей напрям спорту розвивався. Тому Українська асоціація футболу розробила стратегію, яка передбачає, що професійні футбольні клуби Вищої, Першої, та Другої ліги чемпіонату України внесуть до своєї структури жіночі команди. Може, так статися, що в чемпіонаті України почне грати чоловіча команда з наших громад, а жіночої команди для неї немає. Ми розвиваємо жіночий футбол на перспективу, а як буде покаже час.

Ще ми запитали у фахівця футболу, як він зараз знаходить талановитих гравців?

— Талант є майже у кожної дитини. Задача тренера той талант розкрити.Спілкуємося з вчителями фізкультури і вони нам підказують на кого треба звернути увагу. Наприклад, Настю Прокопчук з Перемоги нам ніхто не рекомендував. Ця дівчинка приїздила В Махнівку на заняття в музичну школу. Її заняття вже завершувалися і вона чекала свого брата, який займається у нас футболом. Якось, щоб їй не було самотньо запропонував їй зіграти з дівчатами. Їй сподобалось і зараз Настя провідний гравець нашої команди. До речі на змаганнях у Берегове її було визначено, як «кращий гравець турніру».

Наостанок ми запитали у Миколи Володимировича, яке вони ставили команді завдання на фінальну стадію чемпіонату України у Берегове?

—Завдання було виграти кубок. Ми нічим не поступались чемпіону турніру ДЮСШ Бахмач. Ми в перший день з ними при не об’єктивному суддівстві розписали бойову нічию. Я навіть сказав арбітру, що діти ж бачать, яке суддівство, то грати на результат у них очі не горять. Я знаю свою команду і вони на цьому турнірі хоч грали десь на процентів 60 своїх можливостей все одно показали непогану гру і не показали результат. Можливо, трохи перегоріли від рівня змагань, можливо сказалися втома, можливо не адаптувалися, як слід чи просто було невезіння. 

З лідером змагань ми зіграли на рівних і вони тільки з нами недорахувалися очок. У двох інших команд вони виграли Ми зіграли з ними в першому матчі 0:0, але по грі ми повинні були їх перемагати. Вони нас просто боялися. Останній тур ми знов з ними граємо. перший тайм 0:0 ми не забиваємо у виході один в один, ми не забиваємо пенальті і в кінці другого тайму за справу взялися судді, хоча ця гра крім, престижу вже нічого не вирішувала. Не за футбольними правилами зупиняли Настю Прокопчук. Арбітру зустрічі кажу. що ви робите це дитячий футбол, а він мені у відповідь йому до того епізоду далеко тож, то не моя зона відповідальності. Після гри той арбітр підійшов до мене і подає мені руку. Я йому відповів, що людям, які поступають непорядно руки не подаю. Я хоч трохи зрозумів би його, як би він підійшов до гравця і вибачився перед нею, що його свисток промовчав в епізоді відвертого фолу. Якщо команді на змаганні просто не везло, то її, що мають добити судді? Сам себе запитує тренер і додає.

На завершення турніру головний арбітр змагань визнав, що судді таки наварили трохи каші.

Своїм гравцям після всього я сказав —Дівчата ви добре грали десь відвернулася від вас удача. Щоб вона повернулася треба ще більше на тренуваннях працювати У кожної з вас таланту від Бога 10 процентів інші 90 це ваш піт та праця на тренуваннях і на футбольному полі. 

Там у Берегове продовжує свою розповідь тренер є пам’ятний знак «хрест» Хто співчував і бажав, щоб до нас повернулася фортуна радили нам піти до хреста. Дівчата казали ми дуже втомлені, ми не підемо та коли піднялися на гору, скільки у них було позитивних емоцій.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.