Козятинчанин Даніл Стецюк став чемпіоном Всесвітніх ігор

• Уродженець Козятина Даніл Стецюк разом із вінничанином Богданом Пограничним представляв нашу країну на 11-тих Всесвітніх іграх.
• Хлопці виступили в категорії «спортивна акробатика» і вибороли золото.
• «Ми ледь не плакали», — каже Оксана, мама Даніла. Свою перемогу юні спортсмени присвятили Вінниці та Україні

Завершилися Всесвітні ігри-2022, які проходили в американському Бірмінгемі з 7 по 17 липня. За результатами медального заліку Україна посіла третю сходинку і встановила особистий рекорд. Наша збірна вперше завоювала 45 медалей, 16 з них — золоті. І це по-справжньому історична подія не лише для всієї країни загалом, а й для нашого міста, адже серед переможців 15-річний козятинчанин Даніл Стецюк. Хлопець став чемпіоном у категорії «спортивна акробатика». Разом із напарником Богданом Пограничним наш земляк виступив у передостанній день змагань і виборов золото.

— Наша дочка Настя дивилася ігри і о пів на шосту ранку за нашим часом подзвонила, купу фоток скинула, — розповідає Оксана, мама Даніла Стецюка. — Купа радості, каже: «Мама, у нас золото!» Ми ледь з ліжка не впали з чоловіком. Це було емоційно. Я вірила в свою дитину і ти розумієш, що у нього в руках золото. І він же абсолютний чемпіон Всесвітніх ігор, тому що він по всіх своїх трьох видах взяв перше місце. Це було не так як, наприклад, за першу композицію у тебе друге місце, друга композиція — третє, ви вийшли в фінал і перші. Ні, вони стали першими по двох композиціях і на третій в фіналі з нуля взяли перше місце.

До фіналу пройшло чотири пари спортсменів. За результатами змагань господарі посіли другу сходинку. Хоча мама чемпіона каже, що американці досить сильні суперники. Бронзу виграв Казахстан.

— Коли подзвонив Даня, ми ледь не плакали, — ділиться враженнями Оксана. — Обіймалися по телефону. Він цю медаль зубами бере, каже: «Мамо, медаль у мене в руках!» Щоб був на місці, то, напевно, розцілували б його, а так на відстані. Не передати ці емоції. Це кайф! Це було супер! І плакали від радості, і сміялися. Тренери теж і пакали, і сміялися, одне одному привіт передавали. У дідуся взагалі купа емоцій. Ми морально Даню підтримували, молилися за нього вночі. Ми вірили. Тому що те, що сталося в Вінниці, стало для них з Богданом стимулом, щоб виграти. Вони сказали в інтерв’ю: «Ця медаль за Україну і для Вінниці».

Наш юний чемпіон займається спортивною акробатикою з п’яти років. Змалечку він був активним і непосидючим, тож мама вирішила віддати його у спорт, аби скерувати цю енергію в правильне русло.

— Я сказала: «Вистрибуйся, щоб був спокійний вдома», — згадує Оксана. — Завела його до тренера. Вона за нього взялася і так пішло. Спочатку це були шпагатики, ніжки. Потім він пішов на акробатичну доріжку. Наш перший тренер Валентина Ровенчак. Саме вона дала їм натхнення і шлях до перемоги, тому що якби вона з них не зліпила ці ніжки, ручки і правильну статуру, то не було б цього ідеалу, цієї точності. Бо над цим треба дуже довго працювати.

Зараз Даня займається у вінницькому спорткомплексі «Авангард». Їх із Богданом тренує Юрій Голяк, допомагає Галина Ковальчук. Перед тим, як потрапити на Всесвітні ігри, наш земляк виборов першість на рівні області, потім України. Вже тоді вийшов на міжнародний рівень.

— Даня взяв срібло в Португалії на Кубку світу, — продовжує Оксана. — На другому Кубку світу в Жешуві (Польща) він взяв золото. Було дві чоловічих пари Україна-1 та Україна-2. Він у них виграв. Це дуже складний процес. Між парами йдуть кваліфікації, хто з них вийде. Ще є категорія віку, вони теж мають потрапляти. І по рокам він проходив на ці ігри — напарнику Богдану наразі повних 20, а Данілу повних 15. Щоб дійти до такої сходинки як Всесвітні ігри, треба йти з області, потім на рівні України, з України на чемпіонати, потім Кубки світу. Дуже довго йти до таких висот. Стільки треба терпіння, витримки, сил, і болі, і плачу!

У Штатах Даня провів три тижні. Протягом цього часу спортсмени з нашої збірної не лише тренувалися, а й встигли відпочити, зокрема побачили на власні очі діючий вулкан. Чимало сил забрала адаптація.

— Часовий пояс різний, — пояснює мама Даніла. — У нас день, у них ніч. Він розповідав, що в нього днями в голові паморочилося. Потім це минає, але зараз він каже: «Я вже адаптувався, а треба виїжджати».

Із дня на день наш чемпіон має повернутися додому — вже відбулося закриття Всесвітніх ігор-2022. Родина чекає Даню з нетерпінням. А ми бажаємо нашому земляку нових перемог.

Читайте також:

На турнірі в Андрушівці в центрі уваги були наші дівчата

В благодійному турнірі з волейболу перемогла дружба і віра у ЗСУ

«З Україною у серці, з вірою у ЗСУ». У Самгородку грали у футбол на підтримку військових

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.