Живі, допоки пам’ятаємо. В Глухівцях з портретами 24-ох Героїв створили Алею Пам'яті

• У передостанній день вересня в Глухівцях було багатолюдно. В цей день тут в центрі села відкривали алею Слави загиблим воїнам.
• До відкриття комплексу пам’яті залишалося півгодини, а родини воїнів небесного війська вже ставили біля фото своїх рідних лампадки і квіти.
• Поставили 24 горщики з живими квітами працівники каолін комбінату

О 15-й прозвучали фанфари і ведуча заходу пам’яті почала читати віршований твір:

Сьогодні на моїй землі іде війна, 

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем, в чорному вбранні, 

Сльозами вмилася не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль, 

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах, 

Звучать слова: «Герої не вмирають.»

Вокальний гурт Глуховецького будинку культури виконав пісню «Боже, Україну збережи», а учні місцевого ліцею під мелодію вокалістів поставили до портретів загиблих воїнів композиції квітів.

— Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі — цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Вони заслуговують, щоб про них пам’ятали,  сказала ведуча і стала звучати пісня «Я тебе ненавиджу, війна»

Ведуча оголосила церемонію відкриття Алеї пам'яті. До громади звернувся селищний голова Олександр Амонс.

— Все, що ми знаємо знаємо з розповідей, наші воїни все бачать на передовій на свої очі. Бачать ті ворожі орди, той вовчий оскал і ті звірства, що вони принесли на нашу землю. У нас є родини, кого ця війна торкнулася найбільше. Вони втратили рідних, близьких, найдорожчих. Для нас це біль, а для них це непоправний біль і незворотна втрата. Ми повинні розуміти, якою ціною дається наше сьогодення. А дається воно найвищою ціною. Ціною власного життя заплатили вони, щоб ми просто жили.

Не розуміли ми, що таке просто жити. Мали різні цінності в житті, а сьогодні ми об’єдналися в одній меті, зупинити заклятого ворога. Вигнати їх з нашої території і покласти край у цій війні

Війна на жаль не зупинилася. Приходять важкі новини звідти, але ми, українці, є народом, який ніколи не прогнеться перед кацапами, перед виродками і просто орками. Схиляємо голови перед пам’яттю наших хлопців в скорботі і схиляємо голови перед рідними і близькими, хто втратив найрідніших і найближчих. Пам’ять про наших Героїв буде жити до того часу, поки ми будемо про них пам’ятати і вони будуть жити в наших серцях. Слава Україні! Україна понад усе!, — сказав селищний голова.

Згадаємо поіменно воїнів Глухівецької громади, що віддали своє життя за Батьківщину

• Капітан Національної Гвардії України з Вернигородка Олександр Москалюк народився 25 лютого 1963 року. Служив у в/ч 3008. Загинув 14 жовтня 2014 року під час виконання бойового завдання під містом Сміла на блокпосту. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеню посмертно»

• Солдат Валерій Вітківський з Бродецького. Народився 20 квітня 1975 року. Стрілець вищої категорії танкового підрозділу 93-ї окремої бригади «Холодний яр». Загинув 12 серпня 2015 року під час обстрілу поблизу селища Опитне Ясинуватського району.Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеню»

• Молодший сержант Віктор Крючков з Верболіз народився 18 квітня 1992 року. Командир відділення кулеметників, снайпер розвідувального взводу 46-го окремого батальйону «Донбас Україна». Загинув 21 листопада 2015 року. Під час обстеження території зазнав смертельних ран поблизу села Кримське Новоайдарського району. Почесний громадянин міста Козятин посмертно

• Сержант Олександр Оцабера з села Гурівці. Народився 23 липня 1989 року. Служив командиром розвідувального відділення 128 окремої гірсько-піхотної бригади. З 1015 року служив за контрактом в Житомирській 95 десантно-штурмовій бригаді. Загинув 11 листопада 2016 року під час розвідки в районі Торецька Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» та медаллю «Захисник Вітчизни»

• Старший солдат Дмитро Коваль, селище Глухівці. Народився 27 серпня 1999 року. Служив в 59 окремій мотопіхотній бригаді ім. Якова Гандзюка. Загинув 25 лютого 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі Антонівського мосту на Херсонщині. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеню» посмертно.

• Солдат Юрій Бондар, селище Бродецьке. Народився 9 травня 1976 року. Був мобілізований 25 лютого 2022 року. Загинув 13 березня 2022 року, захищаючи місто Василівка Київської області.

• Старший сержант Юрій Бондаренко, Жежелів. Народився 13 березня 1963 року в сім’ї шахтаря. Працював на шахті ім Засядька. Одружився з жежелівчанкою Світланою і переїхав до Жежелева. Загинув 18 квітня 2022 в 20 кілометрах від місця, де народився, в Луганській області.

• Богдан Вік, Жежелів. Народився 8 липня 1992 року. Перебував на посаді санітарного інструктора медичного пункту військової частини. Загинув 27 травня 2022 року в боях за місто Ізюм. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеню» посмертно

• Василь Цимбалюк, Верболози. Народився 17 листопада 1970 року. Проходив службу у Нагірному Карабасі. Пішов захищати Батьківщину ще з 2014 року. !8 серпня 2022 року життя захисника трагічно обірвалося.

• Денис Куліков, Жежелів. Народився 4 квітня 1986 року. На початку війни вступив в ряди добровольців в Київську десантно-штурмову бригаду. !9 серпня 2022 року життя захисника трагічно обірвалося.

• Григорій Ніколайчук, селище Бродецьке. Народився 13 жовтня 1994 року. Проходив службу в підрозділі спеціального призначення. 21 серпня 1922 року життя захисника трагічно обірвалося.

• Андрій Костюк, селище Глухівці. Народився 2 грудня 1985 року. Проходив службу в 65 окремій механізованій бригаді кулеметником стрілецького підрозділу. 30 серпня 1922 року через обстріл українських позицій ворогом в районі села Нестерянка Запорізької області життя захисника трагічно обірвалося.

• Олександр Ольхович, селище Глухівці. Народився 8 листопада 1980 року. Служив у 101 батальйоні 61 окремої механізованої бригади.!0 вересня 2022 року поблизу села Лозове на Херсонщині життя захисника трагічно обірвалося.

• Старший сержант Сергій Пилипчук, село Пляхова. Народився 31 березня 1977 року.

• Старший водій стрілецького відділення 12 жовтня 2022 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Первомайська Донецької області житття захисника трагічно обірвалося.

• Капітан Сергій Чеснюк, селище Глухівці. Народився 7 листопада 1966 року. Служив у 38 стрілецькому батальйоні 18 листопада 2022 року біля міста Красногорівка на Донеччині життя захисника трагічно обірвалося.

• Старший сержант Віталій Шевчук, село Непедівка. Народився 19 січня 1984 року. Служив в 101 механізованому батальйоні в/ч А 3425. Стрілець, помічник гранатометника. 31 грудня 2022 року біля населеного пункту Соледар Донецької області життя захисника трагічно обірвалося.

• Старший солдат Богдан Олішевський, село Пляхова. Народився 13 липня 1985 року. Служив помічником-гранатометником в батальйоні Національної гвардії України оперативного призначення. 11 лютого 2023 року на околиці міста Бахмут Донецької області  під час виконання бойового завдання життя захисника трагічно обірвалося

• Солдат Андрій Мартинюк, селище бродецьке. Народився 3 жовтня 1984 року. Служив у 53 окремій механізованій бригаді ім Володимира Мономаха. 19 січня 2023 року біля населеного пункту Водяне Донецької області життя захисника обірвалося.

• Іван Лінартович, селище Бродецьке. Народився 7 липня 1973 року. Разом з сином служив в 35 бригаді морської піхоти. Був переведений на Донецький напрямок. 15 березня 2023 року життя захисника трагічно обірвалося.

• Дмитро Гороф’янюк, село Пузирки. Народився 20 липня 1997 року. Виконував бойові завдання в складі 59 бригади ім Якова Гандзюка. 23 березня 2023 року поблизу населеного пункту Костромка Херсонської області життя захисника трагічно обірвалося.

• Солдат Богдан Жмуцький селище Глухівці Народився 31 липня 1991 року. Служив в 71 окремій єгерській бригаді десантно-штурмових військ в загоні спеціального призначення Розвідник-кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення. 28 березня 2032 року біля селища Новобахмутівка Донецької області під час виконання бойового завдання життя захисника трагічно обірвалося.

• Солдат Валерій Фурман, село Жежелів. Народився 14 вересня 1974 року. 30 травня 2023 року біля населеного Озарянівка Бахмутського району на Донеччині під час виконання бойового завдання життя захисника трагічно обірвалося

• Дмитро Романюк, селище Бродецьке. Народився 8 листопада 1977 року. Служив у 66 окремій механізованій бригаді ім. князя Мстислава Хороброго. Був командиром відділення саперів. 19 червня 2023 року під час ворожого обстрілу життя захисника трагічно обірвалося

• Юрій Кратюк, селище Глухівці. Народився 19 квітня 1975 року. 21 червня 2023 під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Діброва, що на Луганщині, життя захисника трагічно обірвалося.

Після представлення кожного загиблого воїна, директор центру культури та дозвілля Глуховецької селищної ради Марія Кулеша та головний спеціаліст відділу Інна Лавренюк розгортали прапор з фото Героя та передавали його

селищному голові, а він прапор від громади вручав родинам загиблих захисників України.

Родинам і близьким ведуча висловила від громади співчуття, а самих Героїв пом’янули хвилиною мовчання.

Далі до молитви запросили священників ПЦУ Благочинного Вінницько-Барської єпархії отця Валерія Кушніра, благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії отця Романа Масиру, Священника УГКЦ настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці Антона Бориса та військового капелана отця Івана.

Після молитви повчальні слова сказав військовий капелан

— Коли розгортали прапори з фото Героїв, музиканти грали дзвін. Це не був дзвін за загиблими людьми, ні. Це був дзвін до вашої пам’яті, дзвін щоб розбудити українську націю. Пам’ять — це один з феноменальних достоїнств, який дав Господь людині.  Ми знаємо, як це прикро, коли раптом сталася трагедія, якась катастрофа чи недуга. Ми співчуваємо такій людині, ми боїмося такої людини, бо не знаємо, що вона може зробити. Ми не знаємо, як поводитися з тою людиною, яка забула, що ти його батько, мама. Цей дзвін був до вашої пам’яті і свідомості. Бо не все так гладко, як мальовано. 

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали, 

ніхто не заплакав за вами. 

Лиш в чистому полі гриміли гармати

і зорі вмивались сльозами. 

— Ми сьогодні є свідками епохальної події. Цей реквіальний ряд пам’яті є не тільки нагадуванням, що ці прекрасні воїни віддали своє життя, але ці стели є взиванням до нашої пам’яті, взиванням до нашої свідомості мінятися. — казав отець Іван, — Бо який толк, коли йдеш повз стели і далі крадеш, далі брешеш, далі займаєшся корупцією, далі береш хабарі, тоді це є приниження воїнів. Цей дзвін є до нашої української свідомості, — сказав військовий капелан

Наостанок заходу пам’яті ведуча закликала всіх присутніх покласти до стел Героїв квіти.

Жителі громади і гості селища, поклавши квіти, стали неквапливо розходитись, вдивляючись в портрети своїх захисників, а родини Героїв ще довго стояли біля стел своїх рідних.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.