Жива легенда нашого міста — Олег Каменний відзначив свій 85-річний ювілей

• Народився Олег Борисович 1-го січня 1941 року в Могилів- Подільському. За вагомий внесок у життя нашого міста залізничників має вагомі нагороди: «Почесний залізничник», «Заслужений будівельник України» та «Почесний громадянин міста Козятин». Майже 50 років свого життя займається улюбленою справою.

Універмаг «Ювілейний», де розташовано «АТБ», будинок побуту, ресторан «Козятин», зараз «Дім меблів», магазин «Світанок», зараз «Пан Економ», будівля центру зайнятості та державної податкової інспекції. Це невеликий перелік об’єктів, до яких доклав свій талант і наполегливу працю, будівельник з іменем Олег Каменний. Багато з тих будівель стали візитівкою міста. Для потреб залізничників були побудовані пансіонати в Євпаторії, та реабілітаційний центр у Хмільнику.

В 1956 році він вступив до Вінницького будівельного технікуму і з того моменту він став будівельником за фахом в серці. Професія прийшла хлопцеві до душі, тому вирішив присвятити їй своє життя. Працюючи будівельником, маючи відповідну освіту та характер досягнув високих результатів ще в технікумі. Далі строкова служба у танкових військах, а після демобілізації навчання у стаціонарному відділенні будівельного факультету Рівненського інституту інженерів водного господарства.

Під час однієї навчальної практики, в 1964 році, доля привела його в місто залізничників Козятин.

Наполегливого і кмітливого практиканта керівництво тодішнього дорбуду помітило і щоб вже не відпускати його зробило своїм стипендіатом.

Так, він став одночасно залізничником, будівельником і мешканцем нашого міста.

Люди, які мають наукові здібності в більшості випадків здобувають професію, а потім одружуються. Наш ювіляр не хотів чекати одружився і навчався, тож після закінчення інституту переїхав до Козятина разом із дружиною.

Починав свій трудовий шлях він у тодішньому будівельному управлінні № 2 Південно-Західної залізниці на посаді будівельного майстра і відразу зарекомендував себе, як високоосвічений спеціаліст.

Будівельник розповідає, що на той час розпочалася широкомасштабна реконструкція всіх виробничих ланок залізничного вузла, а також набирала обертів розбудова житлово комунальної мережі міста. Для багатоповерхового будівництва необхідно було створити нову мережу комунікацій. І цю відповідальну роботу доручили саме йому— молодому инженеру.

Каналізаційні мережі головного колектора, очисні споруди, нова котельня в центрі міста, друга гілка водогону із Сокільця—ось таке випробування для молодого спеціаліста влаштувало керівництво міста і він з ним впорався на відмінно. Олег Борисович пояснює, що головна ознака його роботи—це творчий підхід до вирішення поставлених задач.

На складних болотистих грунтах він уперше, для побудови фундаментів запропонував тоді, ще зовсім новий метод пірамідальних паль. Це значно прискорило процес будівництва і підвищило його надійність та ефективність. Взагалі на рахунку Олега Каменного десятки раціоналізаторських пропозицій та монографій. Стиль його роботи—не боятися нововведень, удосконалювати свій фах. Йому доводилося працювати на посадах старшого інженера з проектування, виконроба, начальника виробничо технічного відділу, а з 1974 року обіймав посаду головного інженера.

Не раз обставини вимагали у Олега Борисовича доводити свій високий фаховий рівень наприклад, як з будівництвом у нашому місті нової поліклініки. Ювіляр згадує — Викликав мене до себе перший секретар райкому партії Іван Лучковський. Тоді залишкові кошти намагалися витратити на будівництво. Область гроші давала та завше з умовами. А у нас місто і район просто задихались без приміщення нової поліклініки. Обласне фінансове управління погодилося виділити кошти на його будівництво, але за умови, що воно буде завершено до кінця поточного року. Мало того для підготовки проектно-кошторисної документації виділило, аж одну добу сподіваючись, що з таким завданням ми не впораємося і виділяти гроші не буде потреби, сказав Олег Каменний. У розпорядженні Олега Борисовича була всього одна ніч. Проте на ранок всі необхідні документи лягли на стіл Першого секретаря райкому. Такими ж рекордними темпами йшло й будівництво і у встановлені терміни Козятинчани отримали нове приміщення поліклініки.

В 1986 році вже досвідчений фахівець Олег Каменний очолив колектив залізничних будівельників. Як згадує він сам — Це мабуть, найпродуктивніший період в моїй кар’єрі. Справжній будівельний бум тривав у місті залізничників. Нові навчальні корпуси отримало залізничне училище, що дало поштовх до розбудови цілого мікрорайону міста. Оновила свої приміщення відділкова лікарня. Вперше в Козятині розпочато будівництво типових 9-ти поверхівок. Для закріплення кадрів на підприємстві новий начальник розпочав будівництво 30 квартирного будинку для власних працівників. Для занять спортом та відпочинку будівельників збудували спортзал та фізкультурно- оздоровчий комплекс із басейном та сауною і тренажерним залом. Результати не забарились, продовжує свою розповідь Олег Каменний. Каже — наша волейбольна команда неодноразово ставала призером районних змагань, За ініціативи нового начальника було створено футбольну команду «будівельник», яка майже через 10 років затишшя вивела козятинський футбол на обласний рівень. Згодом на базі команди будівельник було створено команду «Горизонт».

В ті часи колектив будівельно монтажного поїзда став лідером будівельної галузі серед залізничних підприємств Півд-Зах залізниці. Колеги з інших управлінь, навіть жартували, що змагатися з козятинчанами безперспективно. Вони перехідний червоний прапор з своїх рук не випускають.

Внесок керівника підприємства був оцінений знаком почесний залізничник, а вже в часи незалежної України, указом Президента України Олегу Каменному було присвоєно почесне звання заслужений будівельник України. Оцінили заслуги Олега Каменного і на рівні громади присвоївши, йому відзнаку «Почесний громадянин міста»

Серед багатьох нагород, яких удостоївся за свою самовіддану працю Олег Борисович є одна, яку він особливо, цінує. Ще в 1991 році до ньго звернулись за підтримкою віряни УПЦ, щоб допоміг їм збудувати храм достойний нашого міста. Віруючі на той час мали, лише невелику капличку біля старого кладовища.

Багатьох зусиль і винахідливості довелось докласти, щоб в ті скрутні часи будівництво не припинилось. А 5-го серпня 1995 року відбулося освячення храму. Тоді ще при житті предстоятель Української православної церкви блаженний Володимир нагородив Олега Каменного грамотою та ювілейною медаллю за заслуги перед українською православною церквою.

Не могли ми не запитати у Олега Каменного, як йому вдалося, щоб Кабмін виділив автодору кошти на будівництво мосту через колії на білоцерківській трасі. Адже гроші, то виділяли, то забирали їх на інші проекти — Та за три роки ми їм так надоїли, що вони вже самі хотіли, щоб наш аварійний міст вже зробити каже заслужений будівельник.

Не дивлячись на поважний вік наш ювіляр постійно у вирі громадських подій. Будучи помічником народного депутата Петра Юрчишина він постійно тримає на контролі виконання звернень, скарг та запитів від мешканців громади. Звертаємося до нього і ми коли мова йде за аварійні споруди через греблі ставків чи з відчуження приміщень.

На завершення нашої зустрічі ми запитали у ювіляра, чи задоволений він всим, що йому вдалося зробити в Козятині. — Не завжди людина задоволена тим, що вона зробила тому, що можливо можна було досягти більшого. З того, що зробив можу сказати тільки одне— мені не соромно пройти вулицями міста залізничників.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.