Жах на ринку, циганський хутір без води, і куди ділись переходи через колії

• Періодично ми об’їжджаємо наше місто в пошуках цікавих фото.
• Цього разу під приціл камер потрапили ліквідований смітник на масиві Європейський.
• Вивіз сміття у сусідній громаді. Лебеді, які чекають від людей чогось смачненького, та ворота, які можна було побачити на історичних фото історії.

Перші кілька фото ми зробили на колгоспному ринку. Там, куди не глянь, всюди — жах.

Біля туалету ринку вигрібна яма накрита в стилі «не ставай, бо провалишся». В чоловічій вбиральні комусь недогодили двері, їх намагалися зняти разом із коробкою та, мабуть, забракло розуму чи сили.

В жіночому відділенні двері кращі ніж у чоловічій половині, тільки для чого їх сперли на стіну — невідомо.

Майже в усіх не діючих торговельних точках антисанітарія. В момент фотофіксації до нас підійшов пан Ігор, що йшов навпростець через ринок. 

— Можливо то так треба, матрац, судно і змінна білизна після сну. Повний сервіс, а те, що освітлення немає, так скільки у вересні тої ночі? Головне, що є спальний куточок, чом не привід, щоб зайняти безкоштовне приміщення, — сказав чоловік.

Хоча уявити, що тут хтось ночує, було важко, бо дуже вже бридке було те приміщення. 

В Глухівцях впало у вічі, що в приватному секторі на околиці села стоять сміттєві баки. Коли захотів господар, тоді й викинув сміття і не переживає, що його виставлений пакет роздеруть собаки. 

Біля клубного ставка недалеко від берега плавали лебеді і ми зупинились, щоб сфотографувати королівських птахів. Тільки дістали фотоапарат, а вони вже біля берега, мило дивляться в очі в надії, що людина чогось їм смачненького дасть. З одного боку добре, що птахи так довіряють людям. Цікаво дітям, що лебеді їдять печиво, кинуте з їхніх рук. Тільки треба пам’ятати, що лебідь — навіть не гуска. Його раціон — все те, що він сам знайде в дикій природі. Один-два пряники сімейству лебедів не зашкодять. А якщо по два печива лебедям кинуть на воду 20 людей? 

А з другого боку, кожного року довірливі лебеді кудись таки діваються.

До представника преси прийшли додому мешканці циганського хутора. Просять написати про їхню дорогу. На дорогу висипали різний непотріб: скло, шматки кахлів, відходи будматеріалів. Все розгорнули грейдером. Дорога ніби втрамбовувалася, тільки коли в темну пору доби йдеш нею, через каміння на дорозі можна впасти. 

У понеділок, 17 вересня, ми поїхали на циганський хутір. Так, дорога не супер, але ми не пам’ятаємо, коли вона там була кращою. В дощову погоду там дійсно люди йдуть і ковзаються, а через великі зарості дорога там рідко висихає.

На зворотному шляху зустріли пана Василя з трьома бутлями води на багажнику велосипеда. 

— Хто нам тут цю дорогу зробить? У нас тут є більша проблема. На весь посьолок тільки одна криниця, де є вода. 

А ще пан Василь запитав, чому демонтують переходи через залізничні колії?

— Якщо це пов’язано з безпекою людей, то я не думаю, що коли їх прокладали, то за безпеку людей не думали. Тоді про людей більше думали, ніж тепер. Так добре було з вулиці Джерельної  через перехід їхав велосипедом на залызничний переїзд і швидко був у місті. Чи з ПРБ на переходку і на вулицю В'ячеслава Чорновола. Тепер через колії переносити в руках велосипед стало дійсно небезпечно, — сказав на завершення нашої зустрічі пан Василь.

Ми не знаємо імені чоловіка, який вивіз на масив Європейський глину. Чи планував він зробити добру справу, чи просто вивіз. Але зробив він дійсно корисну справу. Глиною присипав майже весь стихійний смітник на масиві Європейській.

На вулиці Шкільній, що в селі Козятині, ми помітили ворота, які можна побачити на дуже старих фотографіях. Ніби нічого особливого, а це історія наших прадідів.

На цьому ми й завершили пошуки цікавих і не зовсім фото.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.