Зарядили на Перемогу: За дві години сплели маскувальну сітку для ЗСУ

Зарядили на Перемогу: За дві години сплели маскувальну сітку для ЗСУ
  • Весело і з користю для нашого війська провели вечір п’ятниці козятинчанки.
  • Дівчата сплели величезну маскувальну сітку, над якою зазвичай треба трудитися декілька днів.
  • І більшість жінок це робили вперше

На початку березня Ірина Шахін та Тетяна Міщук заснували у Козятині ресурсний простір можливостей і розвитку «Мальва». Щоп’ятниці дівчата влаштовують цікаві зустрічі та майстер-класи, на яких знайомлять із талановитими особистостями нашого міста, а учасниці клубу опановують новий досвід. Перед Великоднем дівчата вчилися писати писанки, а нещодавно робили Берегинь із майстринею Наталією Баштовою, минулого тижня із кухарем Іриною Степовою власноруч приготували смачні роли, а цієї п’ятниці вирішили долучитися до гарної справи і сплести маскувальну сітку.

Ще на початку повномасштабного вторгнення Тетяна Яковлєва організувала у Козятині команду, яка регулярно плете сітки та кікімори для наших воїнів. Волонтери постачають жінкам основи і тканину, а козятинчанки роблять на замовлення військових необхідні атрибути для маскування і передають їх ЗСУ. До речі, про це ми вже розповідали. Учасниці ресурсного простору «Мальва» долучилися до цієї справи. У залі, де плетуть маскувальні сітки, зібралося 15 дівчат.

— Ви вже пробували таке робити? — запитує Людмила у Наталії.

Відео дня

— Ні, це перший раз, — відповідає Наталія.

— Я давно хотіла спробувати плести, але не знала, у які дні дівчата збираються, — включається в розмову Тетяна.

Половина сітки вже готова. Тож дівчатам залишається лише довести справу до кінця. Вони беруть смужки камуфляжної тканини, які для них заздалегідь заготувала команда Тетяни Яковлєвої і беруться до роботи. Стають біля сітки, закріпленої на вішаки, і починають потроху вплітати тканину в основу.

— Проводите смужкою через отвір, а потім з правого боку витягуєте, так буде рівно і красиво, — показує Марина. Вона у плетінні сіток справжня профі, бо має чималий досвід. Коли почалося повномасштабне вторгнення, на підприємстві, де працює Марина, зібралася ціла команда, яка плете сітки. Чоловіки і жінки плетуть прямісінько на робочому місці під час обідньої перерви.

— Ми шукали такі вішаки, щоб натягувати на них сітку, — продовжує Марина. — А потім знайшли в одній із кімнат стенди. Вони як то чекали на нас. Ми кріпимо основу на ці стенди. Набагато зручніше плести, коли сітка натягнута не лише зверху, а й знизу.

Щоб полегшити собі завдання, Марина притримує край сітки ногою. Потім у неї з’являється ідея — прив’язати до краю основи пляшку з водою. Вона виконує роль важеля. 

Робота кипить. Дівчата плетуть у швидкому темпі. Ряд за рядом. Коли одна смужка тканини закінчується, беруть наступну, продівають її через отвір тієї, яка вже вплетена в основу і таким чином з’єднують. Паралельно розмовляють про парфуми та інші дівочі речі. Для них це наче медитація, яка допомагає зняти напругу важкого робочого тижня.

Людмила — також не новачок у цій справі. Вона плела сітки разом із командою Тетяни Яковлєвої.

— Попередній раз ми плели сітку беззупину цілих п’ять годин, — розповідає Людмила. — Але нас тоді було набагато менше. А зараз нас так багато, що роботи години на дві, не більше.

Людмила не помилилася — за дві години дівчата завершили маскувальну сітку, яка стане у нагоді нашим захисникам і вбереже їх та техніку від очей ворога.

— Нарешті моя мрія здійснилася, — каже Тетяна з посмішкою на обличчі. — Я так давно мріяла хоч якось допомогти нашим воїнам.

— Дівчата, ми зробили добру справу — сплели величезну сітку, яку зазвичай плетуть не один день, — каже Тетяна Міщук, одна з організаторок ресурсного простору можливостей і розвитку «Мальва». — В гурті та єдності сила! Сітка заряджена нашою енергією та гарним настроєм, тож нехай береже тих, для кого вона призначена. Якнайшвидшого миру нашій країні.

Додамо, що на цьому дівчата зупинятися не планують. У «Мальві» готують інші зустрічі, де козятинчанки також будуть долучатися до допомоги ЗСУ.

 

Читайте також:

«Танк, який був накритий нашою сіткою, до цих пір є»

Перегнали на схід позашляховик та розподілили прилади по виявленню дронів

Самгородоцькі волонтери знову побували на фронті. Завезли харчі, амуніцію, адресні посилки

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (5)
  • Людмила Попович

    Ірина Орлова Іруня, ми разом з вами робимо спільну роботу, а ви ще й плюс до того працюєте щоденно. Це вам респект за те що не зупиняєтесь, що маєте сили і бажання включатись зараз до найнагальніших проблем сьогодення.
    Жаль, що бажаючих працювати в плані допомогою військовим так мало. Коли подивишся кадри з наступу, чи бойових дій сльози течуть самі по собі, в яких надважких умовах наші хлопці, все виносять на своїх плечах заради перемоги і їхзаради нас, то здається пригорнула б їм небо, щоб хоч трохи допомогти. Так що нехай Господь дає нам сили і береже наших воїнів, прийдемо до перемоги і будемо відпочивати.
  • Ирина Орлова

    Не одноразово задавалась питанням, що заважає людям, допомагати... І неодноразово приходжу до висновку - лише бажання. Так, потрібно мати лише бажання, щоб не зачинятись лише в мушлі особистих проблем, а пам'ятати нагальні проблеми. І ці проблеми, вони глобальніші, тому що знаходяться теж у мушлі, але великій - державній. Людмила Попович я вклюняюсь перед Вами та Вашими дівчатами !💙💛
    Ііііі.... Обіцяю, надам звіт по нашій роботі... Працюємо, але трохи часу замало відзвітувати😏🤗

    Людмила Попович reply Ирина Орлова

    Ірина Орлова Іруня, ми разом робимо одну спільну справу, а ви ще й працюєте на основній роботі. Як можна стояти осторонь, коли для країни такі важкі часи, коли зубами наші хлопці вигризають крок за кроком  перемогу, коли дивишся фрагменти  наступу  в яких важких умовах живуть хлопці, які майже не сплять, невідомо, що і коли їдять, коли в жару носять на собі надважку амуніцію, серце розривається від болю. Так хочеться хоч чимось зарадити, допомогти, розділити їх страждання, уявляю, як вони потомились і як їм хочеться повернутись в свої родини. Як можна в такий час сидіти вдома, хочеться хоч чимось зарадити, допомогти. Мені завжди боляче дивитись на те, як іноді люди приходять, ніби загоряються, а потім  швидко згасають, находять тисячу  причину,  щоб не ходити. Ну що ж у кожного свій вибір. Будемо працювати, щоб хоч трохи підтримати наших рідненьких. Подяка всім дівчаткам, самим стійким і витривалим, ми обов'язково прийдемо до перемоги. А до Господа Бога нашого одні прохання і молитви, щоб всі, хто боронить нашу рідну землю, повертались живими і здоровими.
  • Людмила Попович

    Молодці, дівчатка, подяка вам. Як ви такі вправні заходьте на вогник частіше і показуйте результат своєї роботи.  Ми плетемо понад рік тиждень в тиждень. І заплетено вже мабуть до сотні таких сіток. За 4 години легко заплітаємо сітку 6*9 складом в 6,8чоловік
  • Александра Радь-Редько

    Дівчатка, ви суперові!!! Дай Боже вам здоровʼя, наснаги, поскорішої перемоги нам!!! Слава Україні! Героям слава! Україна понад усе!!!!

keyboard_arrow_up