Занепад історії: унікальний палац у нашому районі руйнується на очах

• Унікальний палац Ксідо в Хмільнику, який міг би стати окрасою курортного міста, стрімко перетворюється на руїну. Свіжі фотографії свідчать про критичний стан історичної пам'ятки.

Палац Ксідо в Хмільнику — унікальна історична будівля, що поєднує в собі риси класицистичного палацу та кам'яного замку, вона зараз в критичному стані та руйнується. Про це повідомляє команда «Україна Інкогніта», член якої, Сергій Павліченко, зробив свіжі фотографії споруди.

Згідно з повідомленням, будівля має великі наскрізні щілини, частини фасаду відпадають.

«Хмільник — курортне місто, зовсім не бідне, центр великого району і головна пам'ятка фактично на межі. Її стан супераварійний», — йдеться в повідомленні.













Палац графа Ксідо (Історичний музей), Хмільник

Палац графа Ксідо в Хмільнику на Вінниччині — одна з найоригінальніших архітектурних пам'яток України, яка поєднує елементи різних стилів. Збудований на фундаменті замку XIV століття, він розташований на високій Замковій горі над річкою Південний Буг. Архітектор Іван Фомін об’єднав у його вигляді ренесансні та неокласичні риси, що створило дивовижний контраст між елегантним переднім фасадом та масивним річковим фасадом, виконаним у стилізації під темний граніт і навіяним давньоримськими мотивами.

Головною частиною комплексу стала восьмигранна вежа, яка збереглася з XVI століття, коли служила мінаретом мечеті в часи турецького панування. Вежа та розташований поруч «венеціанський» кам'яний міст через Південний Буг доповнюють атмосферу стародавньої оборонної споруди.

Проєкт передбачав створення масштабного родинного маєтку, однак його будівництво зупинили в 1915 році через Першу світову війну. Костянтин Ксідо, грек за походженням, встиг одружитися з багатою спадкоємицею Хмільника, Катериною Левашовою, що дало йому кошти для зведення палацу. Проте на долю графа випало покинути Україну, і після війни його родина емігрувала.

У ХХ столітті в будівлі розміщувалися різні установи: електротехнічна школа, склади, млин, а також управління НКВС. Незважаючи на складну історію, палац зберіг свою неповторність. Передній фасад із білою колонадою нагадує про аристократичний стиль, а стара кам’яна вежа та монументальна архітектура додають вигляду фортеці.

Сьогодні в палаці діє краєзнавчий музей, але будівля потребує значних реставраційних робіт, адже її стан поступово погіршується через нестачу фінансування.

• Адреса: вулиця Тараса Шевченка, 1 Хмільник
• Графік роботи: 09.00-18.00, перерва — 13.00-14.00, вихідні — неділя, понеділок

Хто такий граф Ксідо?

Костянтин Іванович Ксідо був греком за походженням. На вигляд — красень, стрункий і чорнявий. Любив світське життя: танці, бали, посиденьки. Мало того, що подобався жінкам, кажуть, він був справжнім альфонсом. 

Одружився наш герой на немолодій глухонімій і невродливій панні. Вона була дуже багатою. А він — бідним. Та зате вірним чоловіком до кінця, пише видання ВСВІТІ.

Як же молодий поручик потрапив в українське місто? Дворянин Костянтин Ксідо прибув в кінці 19 століття в чині офіцера у Хмільник на службу в батальйон Казанського піхотного полку.

Найбагатшим поміщиком Хмільника тоді був граф Левашов. Мав граф доньку Катерину. Місцеві краєзнавці характеризували її як глухоніму та «страшно негарну». Зате приданого у дівчини було чимало — крім самого Хмільника, 28 навколишніх сіл; родовий маєток «Осиковий гай»; цукровий завод у Подільській губернії та досить грошових активів.

Тож оглянувся наш дворянин-красень, та й зробив Левашовій пропозицію руки і серця. У щирість почуттів літньої жінки і темпераментного молодого грека ніхто не вірив. Але так само ніхто не може сказати, що вони були поганою парою і що їх шлюб був невдалим. Адже Ксідо щедро відплатив дружині вірною любов’ю і турботою. Та дітей у подружжя не було.

Оскільки був людиною воєнною, незадовго пішов на війну. То була Перша світова. Відтоді Ксідо лише раз навідувався на вінницькі землі. Та й то не надовго.

Як будувалось родинне гніздо подружжя

Отримавши досить грошей після одруження, Констянтин Іванович взявся за будівництво. Комплекс був задуманий як така собі родинна резиденція Ксідо. Центральною спорудою грандіозного ансамблю мала бути старовинна вежа.

Цікаво, що ця восьмигранна вежа (яку і сьогодні можна побачити) збереглась із XVI століття. А в часи турецької влади служила мінаретом мечеті.

Загалом, палац графа Ксідо збудували на високому пагорбі, який ще у XIV столітті селяни насипали вручну. Згодом й ту гору назвали Замковою. Зразком майбутньої будівлі служив литовський оборонний замок XVI століття.

Річка і «венеціанський» кам’яний міст через Південний Буг, який входить у замковий комплекс, чудово доповнюють картину старого палацу.

Неоготичний проект належав архітектору Івану Фоміну. Майстер зважився на сміливий експеримент, поєднавши в садибному будинку два, здавалося б, несумісних стилі. Парадний фасад був задуманий як типовий панський будинок у білих тонах з витонченою, але не вигадливою колонадою. А ось садовий, в даному випадку «річковий» фасад, немов грубо вирубаний з темно-сірого граніту (насправді стилізація) в масивному аскетичному стилі, явно навіяному давньоримськими мотивами. Вежу Фомін намірився облицювати таким самим каменем.

Та повністю реалізувати проект так і не вдалось. У 1915 році будівництво зупинили. На тутешні землі прийшла війна. Сімейство Ксідо емігрували в Європу.

Палац Ксідо у ХХІ столітті

Відтоді що тільки не знаходилося в будівлі палацу: електротехнічна школа, склади, млин і навіть управління НКВС. 

Палац Ксідо одночасно нагадує фортецю і розкішний панський маєток. Споруда — яскравий приклад архітектури неокласицизму в Україні. Будівля має досить нестандартний стиль. Передній фасад, виконаний у стилі ренесансу з масивною колонадою, різко контрастує з іншими спорудами.

Коли бачите замок вперше, важко сприйняти факт, що це одна суцільна архітектурна споруда. Настільки складна і різнопланова композиція. Велично і вражаюче виглядає стара кам’яна вежа. Сьогодні тут розмістили краєзнавчий музей. Правда, як кажуть туристи, відчиненим він буває не завжди.

Загалом замок Ксідо пустує, та й стан його не найкращий. Потрібен ремонт і реставрація. А коштів на історичну архітектуру у нас, як завжди, бракує.

П'ять років тому, у дні карантинної тиші, Вінницький залізничний вокзал здавався привидом. Сьогодні, озираючись назад, ми розуміємо, як швидко змінився світ. Пропонуємо пригадати той час та подивитися, як тоді виглядав наш вокзал.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.