Якби не революція, пили б козятинчани пиво місцевого виробництва

Розвиток виробництва
У "Большой енциклопедии" за 1902 рік знаходимо запис про те, що у містечку було "2 пивные лавки", і пиво приходилося завозити аж з Бердичева. Отож, селянин Чуднівської волості, Житомирського повіту Вячеслав Поляк 1861 р. н. на землі, що була його власністю, - в районі Талимонівки збудував пивоварений завод під назвою "Козятин". У 1915 році завод оцінювався на загальну суму 10 тисяч царських рублів. Вулиця, де він розташовувався, отримала назву Пивна (сучасна Матросова). У 1905 році було розпочато добудову додаткових приміщень при пивоварному заводі у містечку. Обладнання, як на той час, було досить потужним: мав декілька двигунів, 3 котли, 12 великих бродильних чанів, цементний чан для замочки ячменю, машину для очистки солоду від ростків тощо. Але вже у 1926 році, доповідалося про те, що двигуни були зняті, обладнання розтрощено.

Нові господарі
Козятинське пиво за смаком було не гірше бердичівського. Попивали його не тільки місцеві жителі (пивних і корчмів було досить), а й жителі навколишніх сіл, проїжджаючі через Козятинський вокзал пасажири. І гарна була б його перспектива, якби не революція, що змітала все на своєму шляху, руйнувала не тільки людські долі, а й виробничі споруди, те, чим вони займалися, тобто їхню справу. Завод був націоналізований. Перестав функціонувати. Спробували здавати його в аренду, але оскільки спеціалістів, фахівців своєї справи не знаходилося, він переходив з рук у руки. І бездіяв протягом 20-30-років. На якийсь час приміщення передали під Райміськгосп. На початку 30-тих років, борючись з пияцтвом, тут був організований завод по переробці плодів і ягід.  28 березня 1930 року прийнято рішення про передачу колишнього пивзаводу для переустаткування під Плодокомбінат. Хоча налагодити продуктивну роботу не вдалося. Продукція не знаходила попиту, і завод назавжди закрився. У післявоєнний період, з 1947 року, приміщення було передано під швейну фабрику.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.