Як змінювалася площа впродовж років

Площа Героїв Майдану набула вигляду, схожого на сучасний, майже 60 років тому. Саме тоді провели роботи з її впорядкування.

Відтоді вона дещо змінила свій вигляд. Хоча, за свідченнями старожилів, колись цю територію займало суцільне болото.

«На площі у центрі міста будинків не було, була пустка — болото. Ми, діти, ходили полювати палками на диких качок. Територія теперішнього Козятина, починаючи від вокзалу до площі, кінотеатр «Мир» (сучасний будинок культури — авт.), парк Пушкіна, хлібзавод і далі, вся ця територія була заболочена і ріс комиш зростом з людину. Тут було дуже багато дичини. Якщо худоба випадково заходила в комиш, то її можна було витягнути лише за допомогою мотузок. Ця територія використовувалася як смітник», — згадував Григорій Михальський.

Це підтверджує і стара карта Козятина, яку ми знайшли в мережі. На території, де сучасні площа і парк, дійсно нічого не позначено.

Ближче до 1890-их років болото засипали шлаком і утворився великий майдан. Він займав територію сучасних площі і парку. Цей майдан назвали «Базарною площею». Раз на тиждень, щочетверга був базарний день — люди виносили сюди свій крам і продавали.

На початку ХХ століття на Базарній площі почали будувати перші споруди. Так продовжилися сучасні вулиці Грушевського та Героїв Майдану, які колись називалися Поштова і Драгунська. Ці будівлі перерізали Базарну площу навпіл. Відтак з’явилися верхня площа (нині Героїв Майдану) та нижня — територія парку.

Виникає логічне питання — де ж тоді була центральна площа міста? Адже козятинчани мали десь збиратися і проводити свята. Таке місце було неподалік вокзалу — поблизу будівель продовольчого пункту. Нині це закрита територія за колишнім банком «Експрес». Колись вона називалася «Червона площа». Тут проводили демонстрації, мітинги, збори. У радянські часи тут збиралися піонери. До речі, ходити до Червоної площі їм було недалеко, адже Будинок піонерів розташовувався на вулиці Винниченка, зовсім близько до залізничного мосту.

Осередок поціновувачів кіно

Козятинчани добре пам’ятають, що сучасний будинок культури колись був кінотеатром, якому дали промовисту назву «Мир». У 80-их роках тут крутили індійські фільми та інші стрічки, популярні у радянському союзі. Та це був не перший кінотеатр, який з’явився в районі площі.

У 1890 році звели ілюзіон «Експрес». Так колись називали кінотеатри. Сьогодні це будівля Районного будинку культури. Трохи більше, ніж за 10 років у місті з’явився ще один кінотеатр — «Ехо». Він розташовувався на площі. Нині на тому місці приміщення Козятинської райдержадміністрації.

«Експрес» зберігся до наших днів. Коли зник ілюзіон «Ехо» — невідомо. У доповіді 1923 року, якою з нами поділилася директор Музею історії міста Лілія Макаревич, згадується про чотири заклади культури у місті. Перший з них — Центральний об’єднаний клуб, розташовувався на вулиці Винниченка, зруйнований під час війни. Другий — Аудиторія, сучасний Будинок науки і техніки станції Козятин, що місцеві називають ЖДК. Третій — сільбудинок, який тимчасово розміщувався у вищезгаданому ілюзіоні «Експрес». Четвертий — будинок всеобуча. Стосовно нього у доповіді вказано, що він перебував у стані організації.

«Районний клуб призовників з прилеглим до нього майданчиком (спортивним) буде обладнаний і завершений до 10 липня», — йдеться у доповіді.

Можливо, будинок всеобуча обладнали на базі кінотеатру «Ехо». Та в будь-якому разі навіть якщо ілюзіон проіснував до початку 40-их, він, швидше за все, був зруйнований в роки Другої світової війни, адже тоді центр міста постійно зазнавав бомбардувань.

Могила солдат за кінотеатром

Після війни Козятин стояв у руїнах. І якщо міський сквер взялися упорядковувати практично одразу і відкрили у 1946 році, то за площу взялися аж у 60-их.

Раніше на центральній площі була братська могила. Там поховали солдат, що загинули у боях під час Другої світової війни. У 1947 році її обнесли дерев’яною огорожею і поставили пам’ятний знак. Вона розташовувалася на території за сучасним будинком культури.

Подібна могила була у міському сквері — там були поховані зенитчиці.

Коли взялися за площу, у 1960 році вирішили перенести останки воїнів з братської могили у сквер на вулиці 8-ій Гвардійській, що на ПРБ. Разом з тим перепоховали і зенітчиць з міського парку.

Згодом почали роботи з упорядкування площі. Влада запланувала звести тут великий сучасний кінотеатр. До його будівництва долучалися учні залізничного училища. Ближче до середини 60-их перед кінотеатром з’явився фонтан. Сьогодні його можна побачити лише на старих фотографіях. Це був один із численних водограїв нашого міста.

Площа сьогодні

Колись площа Героїв Майдану була кінцевою зупинкою громадського транспорту. І називалася площею «Леніна». Бо окрім фонтану тут ще стояв пам’ятник Леніну, який проіснував значно довше за водограй.

Бронзовий пам’ятник знесли лише шість років тому. Тоді країною пройшла хвиля «ленінопадів», яка не оминула і Козятин. Спершу від пам’ятника залишилися лише основа і ноги. Певний час вони так і стояли посеред площі. Згодом залишки демонтували.

Після ленінопаду центральні площу та вулицю перейменували в Героїв Майдану. За перейменування решти вулиць взялися дещо пізніше.

Сьогодні на площі немає ані фонтанів, ані монументів.

Є зелені зони, де ростуть ялинки і райські яблука, лавки, одна з яких — музична парасолька.







Будинок культури, колишній кінотеатр «Мир», відреставрували.

Бо років десять тому навіть фасад був у жахливому стані, не кажучи вже про будівлю всередині. Нині тут гарний глядацький зал та сучасне фойє, яке можна використовувати як виставкову залу. А на стіні, що виходить на першу школу, мурал «Бути воїном — жити вічно», де увіковічнили імена усіх наших воїнів-земляків, яких ми втратили на сході країни.

Читайте також:

Як змінювався козятинський парк впродовж років

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.