Як наші земляки за календарем прадідів відзначили Різдво

• Святвечір і Різдво вважається одним з найголовніших релігійних свят. Його здавна з нетерпінням чекали діти, а дорослі цінували і зберігали традиції Різдва.
• Це була і є особлива пора для кожної української сім’ї. Цього року ми зустріли Різдво за «новим календарем».
• Коли побували в церкві, склалося враження, що Різдво 7-го січня ми ніби й не святкували.

 В понеділок, 25 грудня, ми за традицією пішли до церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Там святкову літургію проводив настоятель храму отець Василь, а церковний хор співав колядки. В молитвах до Бога священник звертався до Батька небесного і просив у нього миру в Україні і щоб всі її захисники живими повернулись додому.

По завершенні служби Божої священик звернувся до прихожан храму:

— Цього року ми вперше святкуємо Різдво 25 грудня так, як написано в календарі. В календарі, за яким Різдво Христове відзначали наші прабабусі і прадіди. Сьогодні ви чули прочитано послання Блаженнішого Епіфанія, що Різдво Христове це є найвеличніше свято над святами. Тому що якби не народився Ісус Христос, то ми б сьогодні не були християнами. Сьогодні ми не могли б співати колядок. В це свято я найперше вітаю наших воїнів, волонтерів, лікарів української армії із цим величним святом — Різдвом Христовим, а Ісус Христос всіх їх збереже і поверне додому живими і здоровими. А нашу рідну Україну збереже, помилує і благословить її на многії і благії літа.

Церковний хор разом з прихожанами та отцем Василем стали співати «Многії літа»

Другими отець Василь привітав всіх тих, хто прикутий до ліжка і не може прийти до храму, привітав тих, хто в дорозі і в полі.

— Вітаю всіх, хто разом з нами святкує це велике свято, —  сказав на завершення святої літургії Отець Василь.

Коли віряни храму стали розходитись, ми запитали у них, як вони звикають до нового календаря

— А що до нього звикати? В нашій сім’ї Різдво 25 грудня відзначаємо вже третій рік. Так святкували наші діди та прадіди, — каже прихожанка Марія. Трохи послизнувшись на дорозі вона продовжує — Яка дорога слизька, ледь не впала, а треба швидко додому йти, цукерки колядникам готувати. 

— І мені треба швидко, —  каже козятинчанка Наталія. Пішли готуватися до зустрічі з колядниками і ми.

Як виявилося пізніше, найактивнішими були колядники Непедівки. Вони почали співати колядок близько 13-ї години. Коли завершили — не знаємо. Відомо тільки, що співали вони дуже гарні й популярні з Західної України і нові патріотичні колядки.

Гучно лунали дитячі співи на Залізничному, в центрі Вернигородка та на Посьолку.

Мало ходили колядники у Іванківцях в мікрорайоні  «до ставу» і трохи більше в районі сільського клубу. Мало колядників ходили в Сигналі, сповна виправили ситуацію дітей колядників вокальний ансамбль «Берегиня».

Вони заспівали колядок для всієї громади і всіх українців. Мало було колядників в селі Козятині та на Білій казармі, де за годину до хати зайшли тільки двоє хлопчиків. На ПРБ ми не бачили на вулиці ні дітей, ні навіть дорослих.

Гарні, нові, патріотичні колядки нам співали Макар з Арсеном, Ангеліна і Нікіта, Денис і Тімур, Максим, Михайло і Мілена. Діти великі молодці. Тільки їхніх старань замало, щоб повністю відродити Різдвяну традицію.

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.