Як колись ворожили козятинчанки?

• Традиційно на Андрія ворожать на судженого.
• Способів зазирнути у майбутнє багато.
• Ми поспілкувалися із козятинчанками і дізналися, як вони ворожили, коли були дівчатами.
   

Українці вважають, що ніч з 12 на 13 грудня особлива, тому що можна дізнатися свою долю. Хтось ворожить на папірцях, загадуючи різні імена юнаків, хтось кладе під подушку гребінець і сподівається, що вночі уві сні побачить майбутнього чоловіка. Наші козятинчанки теж у свій час ворожили. Ми зібрали для вас шість цікавих історій.

Уві сні назвала ім’я майбутнього чоловіка

Лариса Казмірчук випадково наворожила собі майбутнього чоловіка. Щоправда, було це не на Андрія, а в ніч перед Різдвом. Хоча сама каже, що спершу сприйняла все як жарт. Поворожили — та й забулося. Минуло відтоді два роки. Лариса виходила заміж за хлопця на ім’я Петро. І подруга нагадала про те ворожіння.

— Моя подруга Валя сидить на весіллі така сумна і каже: «А ти ж його наворожила! «А я собі думаю: «Що вона вигадує?!» — розповідає Лариса.

Аж тут згадала, про що подруга каже. В ніч перед Різдвом Валя залишилася у неї ночувати. Вони жартома вирішили поворожити. Потім лягли спати. О дванадцятій ночі мама підняла Ларису й запитала, як буде звати її майбутнього чоловіка. Валя спала поруч, тому все чула.

— А я з просоня мамі сказала: «Петро». Але на ранок вже й забула. І ім’я мені ніколи це не подобалося. Чому я його назвала?! Мені років може 22 було, — продовжує жінка. — Я з моїм Петром ще тоді й не дружила. Ми з ним навіть не були знайомі, але ім’я я його назвала.

Лариса вийшла заміж за Петра, коли їй було 24. Так і живуть вони досі щасливо вже понад три десятки років.

Пожартували над колегою

Віра Вечеря каже, що її ворожіння ніколи не збувалося.

— Може там в молодості ворожили, я не пам’ятаю. Там якісь свічки ми палили, писали папірці і під подушку клали імена, — розповідає Віра. — Потім вранці як встанеш, потягнеш, яке ім’я. Але мені не попалося. Чоловік у мене Володя, мені не попалося його ім’я. Але це вже було так давно.

Віра розповіла нам цікавий випадок, який трапився у них на роботі. До їхнього колективу саме прийшла новенька і над нею вирішили пожартувати.

— Запитали, хто хоче ворожити. Вибрали Ніну, бо ми вже знали трохи, що це за ворожіння, — згадує жінка. — Ніна у нас із чоловіком якраз посварилася. Була у нас жіночка, зараз вже покійна. Взяла тарілку, папір підпалила, зробила золу. Вона завела Ніну у кімнату і каже: «Ну що, ти хочеш, щоб до тебе чоловік повернувся?» А вона: «Хочу». «А який?» «Вусатий», — відповідає Ніна. Жінка каже: «Я тобі буду малювати». І вона з тарілочки цю золу брала і помазала їй вуса, брови гарні намалювала. Потім каже: «А тепер пішли. Будуть сміятися, а ти не смійся, якщо хочеш, щоб чоловік повернувся».

Вивели Ніну з кімнати, обвели її колом. Колеги регочуть, не можуть стриматися. А Ніна не зрозуміла, чому всі так сміються. Аж поки її не підвели до дзеркала й вона не побачила своє відображення. Так посміялися всі разом, а потім вмили її.

«У нас усіх трьох Миколи»

Ольга ворожила за компанію. Підбила на це сусідка. Вони саме були в Перемозі.

— Троє дівчат нас було, — розповідає жінка. — Ми чобіт кидали через голову. Ми були якраз біля траси. У мене собака загавкала праворуч, у сусідки — ліворуч. А в третьої у селі. Так вона вийшла за сільського, а ми за чоловіків з інших областей. І вони всі одного імені. У нас усіх трьох Миколи.

Ольга першою з дівчат вийшла заміж. Чоловік їй трапився саме з тієї сторони, де загавкав собака. На жаль, вони розлучилися. Світлана, одна з подруг, теж розірвала відносини. А третя, Людмила, так і живе досі зі своїм Миколою.

Невістка собі наворожила, що вийде заміж двічі

Валентина розповіла про досвід своєї невістки. Вона казала, що у селі незаміжні дівчата мали принести ротом воду з п’яти криниць, ще й так, щоб не вилити. Якщо гучна компанія багато жартувала і дівчата сміялися й розхлюпували воду, доводилося йти назад.

Потім на цій воді замішували тісто і робили млинець. Виходили на вулицю до собаки і кидали млинці чотирилапому. Який пляцок пес перший візьме, та першою й мала вийти заміж.

►Валентина (ліворуч)

— Моя невістка розповідала, що так і було, — каже Валентина. — У них усі млинці з’їли, а п’ятий лежить і собака не підходить. От він собі не хоче навіть його нюхати. Минув час, він аж тоді підійшов і почав млинець гризти. І так воно і вийшло, що та дівчина, чий млинець, вийшла аж у 35 років заміж. Моя невістка двічі заміжня. Її млинець з’їв собака першим і половинку тільки. А потім вже підійшов і другу половинку з’їв. І так воно й вийшло.

Бабуся готувала калиту

Лідія Мухіна каже, що не ворожила, але калиту кусала. Її завжди пекла бабуся. А мала вона аж шестеро онуків від трьох синів: Надію, Сашу, Люду, Наталю, Ліду і Ярослава. Вони всі збиралися у бабусі й та готувала їм калиту.

►Лідія Мухіна (праворуч)

— А я ще й думаю, як це дюрка там з’явилася в цій калиті. А вона, виявляється, туди чашку ставила. Цю калиту вона прив’язала. Сидить там у кутку, — згадує Лідія. — Ми сідали на дерев’яну лопату. Бабця питає: «Куди ти їдеш?» Ми відказували: «Калиту кусати». А бабця: «А я буду по зубах писати». Це я дуже добре запам’ятала. А вона ж шатається ця калита, її розхитували. Ми підбігли, кусали. Як не вкусила, значить ідеш на друге коло. І так на цій лопаті ми їздили. А потім хто-небудь відкусив і вже бачить бабця, що вона має падати, ломає кусками і вже нам роздавала.

«Буде у тебе чоловік чорнявий»

Тетяна Лагодюк колись ворожила на Андрія так: клала під ліжко миску з водою, зверху — соломинку, як місток. Під подушку клала папірці з іменами хлопців і примовляла «Суджений-ряджений, явися мені». А тоді лягала спати. Вночі бачила сон.

— Наснилося щось, але що — я не могла розібрати, — каже жінка. — Якийсь сон смутний. Це мав бути суджений. Але я не побачила образу, який він — чорнявий, чи білий. Я погано пам’ятаю. Це було років у двадцять. Якщо чесно, я не дуже в це вірю. Може через це. Ще кидати чобота — це теж дуже старий звичай, але я в це так само не вірю. Це треба, по-перше, мати силу. Раніше були хатки глиняні, маленькі, можна було той чобіт перекинути через хатку. А зараз хати великі. Не так все просто.

А ще був випадок, ходила Тетяна до ворожки. Та сказала їй: «Буде у тебе чоловік чорнявий». Тетяна здивувалася, бо зустрічалася з русявим хлопцем.

— Чорнявого у мене геть в помині ніде не було. І я подумала: «Де він, той чорнявий візьметься?!» І так у мене чоловік чорнявий. Це єдине, що я пам’ятаю, що збулося, — додає жінка.

Читайте також:

Кусали калиту і плели обереги: провели вечорниці

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.