Кусали калиту і плели обереги: провели вечорниці

У Міському територіальному центрі провели Андріївські вечорниці. Запросили на них жінок, які відвідують терцентр. Серед них Світлана Мацюк. Каже, сама ніколи не ворожила.

— Знаю, що є калита, але я не брала участі в цих ворожіннях, — розповідає Світлана. — Я у це чомусь не вірила ніколи взагалі. Мені раз циганка поворожила, була зловила мене. То я ледь без штанів не лишилася. І я після цього взагалі не вірила ні у що.

Господиня і організатор дійства — Лариса Казмірчук. На початку свята вона звернула увагу на досить цікаву деталь.

— Що найцікавіше, я сьогодні чашок взяла 15 штук. Валентина Петрівна принесла шістнадцяту. І у нас стільки людей, стільки і кружок, — каже організаторка.

Можливо, ви здивуєтеся, але про наші вечорниці, які здавна влаштовують на Андрія, Лариса дізналася нещодавно. Справа в тому, що вона переїхала до нас із Тюмені, що в Росії. А там, каже, не такі традиції, як у нас. До прикладу, навіть на Різдво кутю не варять, а якщо й готують, то з рису, а не з зерна, як робимо ми.

Спершу організаторка трохи розповіла про історію свята.

— Андрій Первозванний має таке ім’я, тому що він був першим з апостолів, хто відгукнувся проповідувати християнство, — каже Лариса Казмірчук. — Він вважається українським апостолом, тому що його відправив Ісус проповідувати на землі скіфські. Це саме українські землі. Коли він прийшов на берег Дніпра, він сказав, що тут буде величне місто (мається на увазі Київ — авт.). Він вважається покровителем подорожей, сімейного життя. Чому це свято вважається холостяцьким? Тому що частіше за все збиралася молодь на це свято. Називалося воно вечорниці, тому що збиралися ввечері і починалося ворожіння. Збиралися в основному дівчата у самотньої жінки, чи вдови.

Одна із традиційних забав на Андріївські вечорниці — калита. Це круглий солодкий хлібець, який підв’язують догори. Калиту треба з’їсти без допомоги рук.

Спеціально до свята в їдальні терцентру спекли калиту. Її прив’язали до прикрашеної стрічками палиці.

Хтось відкушував без рук, а були й такі, хто трішки хитрував і притримував руками солодкий хлібець.

— Калита нагадує сонце, — продовжує Казмірчук. — Її печуть з борошна, мед обов’язково додається, мак, щоб вона була солодка і було солодке життя. І, що найцікавіше, коли печуть хліб, заміс починається від старшої жінки до молодшої. Кожна замішує, хоч двадцять людей. Пісні співають, розмовляють, загадки загадують. Помісили, ставлять у піч і кажуть: «Гори-гори вогонь ясно, спечи калиту красно, щоб ми її кусали і горя не знали». Потім, коли поставили калиту, дівчата всі мили руки і цією водою господиня будинку вмивала кожну, щоб вона була красивою і здоровою, і щоб її любили женихи.

Після розваги з калитою влаштували невеличке чаювання зі смаколиками.

А на завершення сплели обереги для здійснення бажань. Роблять їх із шерстяних ниток трьох кольорів: червоної, зеленої і синьої.

Кожна з ниток є окремим символом. Зелена — багатство, червона — сила бажання, а синя — виконання бажань. З цих ниток плетуть браслет у вигляді косички.

— Коли плетеш, треба або уявляти те, що ти хочеш, чи тихо про себе проговорювати. Ти сплела, взяла в руки, загадала бажання і носиш. А коли бажання здійсниться, то цю ниточку спалюють. Треба силу бажання мати. Тому що якщо людина задумала, воно збувається. Думки матеріалізуються, — додає Лариса Казмірчук.

Першою із завданням впоралася Світлана Мацюк.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.