«Віталій прийшов в ліцей з квітами. Тривога була, але не думала що бачимось востаннє»

Вячеслав Гончарук

У середу, 29 травня, в Непедівському ліцеї відбулось урочисте відкриття
меморіальної дошки на честь загиблого Героя, випускника закладу Віталія
Лижнюка — військовослужбовця 21 бригади

З нагоди відкриття дошки в ліцеї відбувся мітинг пам’яті. Відкрили його працівники Непедівського будинку культури Лілія Шевчук та Вікторія Мазур.

В своєму вступному слові директор будинку культури Лілія Шевчук сказала:

Відео дня

— Пам’ять — таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна. Вона гірка і ніколи не згасне. Пам’ять, що ти нам залишила меморіальні дошки, як пам’ятники про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.

Гірко, образливо, важко на душі, йдуть від нас кращі з кращих і нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не втішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат — це наша пам’ять і це розуміння того, що жертва не була марною. Вони загинули в ім’я спокою і миру в Україні.

Пролунав Гімн Україну, а пісню “Янголи” виконала вокалістка Ілона Анжуловська.

Почесне право відкрити меморіальну дошку ведучі надали дружині загиблого воїна Любові Володимирівні та дочці Героя Жанні Віталіївні. Дружина Віталія з дочкою запалили біля дошки лампадку, а Лілія Шевчук стала читати вірш “Кохана не плач я поруч з тобою”. Цей віршований твір був взятий з життя Віталія й Любові тому його не можна було слухати без сліз і співчуття. родині.

Освятив мармурову плиту з портретом Героя благочинний Вінницько-Барської єпархії митрофорний протоієрей Валерій Кушнір, ведучі розповіли біографію воїна.

Віталій Лижнюк народився 4.червня.1970 року в селі Непедівка. Середню освіту

здобув у стінах місцевої школи. Протягом року навчався на електромонтера у Вінницькому ПТУ N 13. Два роки служив у армії, проходив військову службу у складі ракетних військ. Після демобілізації Віталій йде навчатися у Вінницьку обласну школу міліції, закінчивши яку більше 10 років працював у Козятинському райвідділі внутрішніх справ. З 2003 року працював монтажником на будівництві в м. Києві. Початок повномасштабного вторгнення російської армії в Україну зустрів з непримиренною злістю у серці. 6 лютого 2023 року старший сержант Віталій Лижнюк отримав повістку. Ні на мить не роздумуючи, став на захист своєї держави у складі 21-ої бригади, 2-го механізованого батальйону, 6-ої роти, В/Ч 4689. Разом із побратимами оператор взводу управління, командир відділення Віталій Лижнюк. нищив ворога на Лиманському напрямку, звільняв від лютого загарбника окуповані території та з нетерпінням наближав таку довгоочікувану Перемогу.

Відповідальний, цілеспрямований, працелюбний, чесний, добрий, чуйний, готовий завжди прийти на допомогу. Його мужність. сміливість, загартованість, досвідченість дали йому можливість стати Героєм.

А вдома на нього чекала кохана дружина Любов Володимирівна, єдина донька Жанна, внучок Артемчик та старенька матуся Марія Володимирівна.

Трагедія неоголошеної війни дісталася Глуговецької громади 18 жовтня 2023 року Саме й цей день стало відомо, що Віталій, виконуючи бойове завдання, потрапив під артилерійський обстріл під населеним пунктом Терни Донецької області. Загинув, отримавши поранення, несумісні з життям.

Нагороджений Віталій Лижнюк медаллю “кращий сержант військової частини”.

Ведучі запросили до слова селищного голову Олександра Амонса, генерального директора СТОВ агрофірми

“Світанок” Миколу Мельника, старосту села Галину Корніюк та класного керівника Віталія Лідію Нечипорук.

Всі вони говорили, яким добрим був Віталій, що ми живемо на території і майже не відчуваємо війни, але війна йде 24 на 7. 24 на 7 наші захисники готові захищати і захищають, часом не маючи часу поспати. Часом не маючи часу поїсти, але готові захищати свої родини, свої домівки. Захищати майбутнє України, тому Україна була, є і буде.

Вчителька і класний керівник Героя Лідія Миколаївна відзначила, що Віталій з малечку був чесним, відповідальним, щирим, тому й обрав собі професію поліцейського щоб допомагати людям і робити це закону. Згадала вчителька яким вона бачила Віталія у вірші, коли писала про своїх учнів, а Віталій тоді був у 8-у класі.

У нас у класі учень є такий

Лижнюк Віталій цей хлопець зветься

Все, що доручено, виконує завжди

Роботу зробить і завжди посміхнеться

— Ця його посмішка назавжди залишилася перед моїми очима, — казала Лідія Миколаївна, — Пам’ятаю, коли Віталій був у відпустці, він з букетом квітів прийшов до школи і подарував той букет мені, як класному керівнику. Настільки це було приємно, настільки я хотіла його бачити, але щось защеміло в душі. Наче серце підказувало, що це остання наша зустріч. Через місяць Віталія не стало, але живе він з нами, як Герой.

Згадала вчителька однокласника Віталія і ще одного свого учня Анатолія Перемчука, який, рятуючи побратима, загинув.

На завершення мітингу у виконанні жіночого ансамблю прозвучала пісня “Плакала калина” і Лілія Шевчук закликала всіх присутніх покласти до меморіальної дошки Віталія Лижнюка квіти.

Наостанок до всіх звернулася дружина загиблого воїна. Вона подякувала за добре організований захід селищному голові, керівнику агрофірми “Світанок”, директору місцевого ліцею, старості Непедівського старостату, Михайлу і Андрію — батьку і сину, які захищають нашу країну на фронті за виготовлення меморіальної дошки.