Весною, осінню та взимку: як святкували Новий рік українці в давнину

Марія Лєхова

Новий рік українці не одразу святкували 1 січня. Спочатку свято відзначали весною, а потім і восени.
Музей історії міста Козятина поділився детальною історичною довідкою.

Спочатку біла весна

В дохристиянський період Новий рік приходив разом з поверненням із теплих країв птахів, зокрема, ластівки. Про ці часи нам нагадує популярна й поширена в наших краях та й по всьому світу «Щедрівка» записана і покладена на музику українським композитором Миколою Леонтовичем: «Щедрик, Щедрик, щедрівонька, прилетіла ластівонька…».

Чому саме весною? Вважалося, що Новий рік — це пробудження природи, зародження нового життя та початок землеробських робіт. Прихід нового року був пов'язаний з народженням нічного світила небесного — молодого місяця, тому древні слов'яни, які дотримувалися язичництва, відзначали Новий рік напередодні весняного рівнодення. Однією з язичницьких традицій була згадувати про усіх померлих родичів. Вона збереглася і в нашому сьогоденні — це поминальні дні, які вже традиційно відзначають через тиждень після святкування Великодня.

Потім свято припадало на осінь

Трохи пізніше дату відзначання «нового року» змінили церковні служителі, і вже починаючи з ХV століття за греко-візантійським обрядом його почали відзначати 1 вересня (14-го за новим стилем). Візантійська церква вирішила святкувати саме цього дня за рішенням Нікейського собору. Рішення собор прийняв посилаючись на те, що Ісус Христос проголосив свою першу проповідь під час іудейського свята жнив. А це свято, як відомо, відзначають з 1 по 8 вересня. З тої пори господар серпом вижинав на житньому лану першого снопа. Жінки прикрашали його і він перетворювався в оберіг «ДІДУХ», встановлювали на покутті під образами. В давнину вважали цей день надзвичайно сприятливим для початку різноманітних нових справ, тому саме з цієї пори розпочинався збір картоплі.

Відео дня

Почали двічі святкувати зимою

Тим часом на тих українських землях, які належали до Великого Литовського князівства, а пізніше відійшли до Речі Посполитої, початок нового року від самого початку святкували 1 січня, тим самим наслідуючи європейські традиції.

Це спричинило низку різноманітних казусів та плутанини з датами свят. Однак рештки давніх традицій сучасники зберігають. Яскравим прикладом цього є той факт, що в Україні по цей день двічі на рік святкують Новий рік: 1 та 14 січня (за новим та старим стилем), а назва свята «старий Новий рік» досі не перестає викликати подив у іноземців..

Плутанина з датами свят виникла через те, що на тодішній території Російської імперії жили за юліанським календарем (старий стиль), а Європа відзначала усі святкування за григоріанським (так званим новим стилем). Ось тому запозичений царем Петром І в Європі Новий рік у православних християн приходив «із запізненням» на 14 днів. У 1918 році радянська влада видала один із перших своїх указів, який затверджував офіційний перехід на григоріанський календар. Однак православна церква не пішла на це нововведення.

У римо-католиків Західної України залишилось усе так, як заведено відзначати свята на теренах Європи: Різдво — 25 грудня, а вже 1 січня — Новий рік. Після грудневого Різдва можна не стримувати себе і не грішити за новорічним столом, як було у вірян, а споживати усе, що подобається душі. Поступово в Україні відроджуються звичаї та дати святкувань, як то було у наших предків в минувшину..