В останній день літа влаштували пробіг в пам’ять про Героїв у Козятині

• Вже втретє у Козятині відбувся патріотичний пробіг «Шаную воїнів. Біжу за Героїв України».
• Цього разу була рекордна кількість учасників — майже двісті.
• Діти та дорослі подолали два кілометри у пам’ять про захисників, яких ми втратили на війні

Ранок суботи, 31 серпня. На центральній площі міста збирають козятинчани — і дорослі, і діти. Вони прийшли сюди, аби долучитися до патріотичного пробігу «Шаную воїнів. Біжу за Героїв України». Цю акцію започаткував у Козятині у 2021 році військовий Володимир Вдовенко. Відтоді щороку у нашому місті влаштовують патріотичний пробіг, приурочений до Дня пам’яті захисників і захисниць України. Виключенням став лише 2022-гий — тоді акцію не проводили.

Цьогоріч це вже третій пробіг, на який зареєструвалася рекордна кількість учасників: 197 козятинців вирішили доєднатися до патріотичної акції. Серед них — вбрана у вишиванку Анна разом із одинадцятирічною дочкою Нікою.

— Такий пробіг — це дуже актуально в наш час, — каже Анна. — Але ми з Нікою вирішили долучитися не лише через це. Минулого року на війні загинув мій брат, Сергій Дем’янюк. За нього біжимо сьогодні. А взагалі я не бігаю, і спортом не займаюся. Але буду.

Паша і Таня Демчуки — брат і сестра. Юнакові 16, його молодшій сестрі — 12. Вони також вирішили взяти участь у пробігу.

— Ми хочемо вшанувати пам’ять нашого знайомого, друга нашої сім’ї Андрія Сеника, — каже Паша. — Він військовий і загинув декілька місяців тому. 

— Ви вперше берете участь у подібній акції? — цікавимося ми.

— Я вдруге беру участь, Таня вперше. Це для неї перший марафон, — відповідає Паша.

— Ти готова бігти? — запитуємо Таню.

— Так. Я вчора проходила за маршрутом, — відповідає дівчинка.

— В розвідку ходила, — додає Паша.

Учасники пробігу отримують наліпки на свої футболки і йдуть на спільну розминку. Її проводять тренери Козятинської дитячо-юнацької спортивної школи поряд із імпровізованою сценою, яку облаштували біля будинку культури. До речі, сцену прикрасили тризубом із колосків. Його виготовили працівники будинку культури.

О 9-ій стартує офіційна частина. На імпровізовану сцену виходить ведуча Дар’я Мінаєва.

— Це особливий і водночас дуже сумний день — День пам’яті загиблих захисників України, тих, хто став на захист рідної землі у найважчі часи, тих, хто віддав своє життя заради свободи, незалежності та єдності нашої держави, — каже ведуча. — Сьогодні, 31 серпня ми традиційно проводимо наш щорічний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».

Усі приєднуються до загальнонаціональної хвилини мовчання, аби вшанувати пам’ять полеглих захисників. А тоді учасники шикуються на лінії старту. Тренер дитячо-юнацької спортивної школи Володимир Галицький, який також долучився до патріотичної акції, нагадує усім, що це не змагання, тому кожен має бігти у своєму темпі.

Рівно о 9:30 учасники патріотичного пробігу «Шаную воїнів. Біжу за Героїв України» стартують. Вони бігтимуть від площі через вулицю Пилипа Орлика, Незалежності, Чумацький Шлях (колишня Мічуріна) і мають повернутися назад до площі. Довжина маршруту — два кілометри. Колону бігунів супроводжують не лише поліцейські на авто, а й лікар.

Поки учасники пробігу долають дистанцію, їх чекають на фініші вболівальники.

— Там моя мама біжить, її звати Кароліна, — каже маленький хлопчик. — Я сам не біжу, бо це можна тільки дівчатам.

— А як тебе звати? — запитуємо хлопчика.

— Мене звати Вася Гаврилюк, чотири роки, — відповідає юний козятинчанин.

— У нашій сім’ї чоловіки тільки вболівають, — жартує тато Олександр.

Першим дистанцію у два кілометри долає Юрій Лесик, учень училища. Він фінішує о 9:37, через сім хвилин від початку старту. Юнак долучається до патріотичної акції вже вдруге.

Усі учасники пробігу по-черзі прибувають до фінішу, п’ють воду, а тоді шикуються на сходах будинку культури.

Звучить Гімн. До слова запрошують міського голову Тетяну Єрмолаєву.

— Маю подякувати тому, хто приніс цей патріотичний пробіг в наше місто чотири роки тому, — сказала очільниця громади. — Це Володимир Вдовенко, який брав участь у всеукраїнському забігу, до речі, сьогодні сьомий такий забіг. Володимир сьогодні на фронті, але його справа живе. Дякую всім, хто долучився, від найменшого до найстаршого. Тут немає переможців, є лише безмежна вдячність. Вдячність кожному, хто залишив свій слід, дав нам можливість сьогодні жити, творити, радіти сонцю.

Кожного учасника нагородили дипломами.

По тому до слова запросили Ольгу Пирогову, сестру загиблого Героя Василя Пирогова.

— Війна колись закінчиться, відбудуються міста, але, на жаль, ніколи не повернуться всі ті, кого забрали небеса, — сказала Ольга Пирогова. — Я щиро вдячна кожному, що долучилися до забігу, що пам’ятаєте наших Героїв. Два дні тому ми їздили по нашому ОТГ, відвідували загиблих хлопців. Дуже страшно і болісно. Минулого року у деяких селах було ще по одному прапору на цвинтарі. Цього року вже по п’ять. Я до вас зараз вертаюся не як сестра загиблого Героя, а як волонтер. Я вас прошу, допомагайте, зупиняйтесь на хвилину мовчання, вшановуйте пам’ять, долучайтесь до зборів. Кожна копійка — це врятоване життя.

Виступила також Світлана Почавська, дружина загиблого Героя Володимира Цимбаровича.

— Від імені всіх родин, хто втратив своїх рідних на цій безглуздій війні я хочу подякувати всім, хто є тут, всім, хто взяв участь в акції вшанування загиблих, — сказала Світлана. — Це значить, що у вас є серце, у вас є совість і вам не байдуже. На превеликий жаль, війна ще триває і щодня ми втрачаємо наших людей. Щоразу тих, хто знає, як це — пакувати свою любов у труну стає все більше і більше.

 

Читайте також:

Самгородчани бігли за Героїв України. Фото з всеукраїнського забігу

Наших воїнів маємо пам’ятати вічно

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.