У мертвій зоні — живий ліс

• Після подій у Махаринецькому лісі до нас звернувся залізничник із Сестринівки Андрій. «Поки олігархи сидітимуть на газовій трубі, ліс і далі на дрова пилятимуть.
• Поїдьте у ліс «трикутник», що біля мосту і побачите, скільки там деревини пропадає».
• Цей ліс, оточений залізничними коліями, знайомий ще з часів дитинства, коли ходили туди по гриби та калину. На ту пору садова калина рідко у кого вдома була

 Грибів було багато — білі (в народі їх називали настоящі), піддубці, підосичники, підберезники, моховики, печериці, а сероїжки мало хто брав. Рідко коли під час тихого полювання не зустрінеш у лісі лісника. Густий ліс працівники лісництва проріджували, деревину у метрівках складали в кагати-складометри. Чекали ті дрова свого часу, коли на залізниці буде вікно. Коли перегон між станціями на декілька годин був закритий, працівники лісу робили через колії настил і по умовному переїзду вивозили ділову деревину чи дрова. По завершенню робіт тимчасові переходи розбирали.

Так вивозили дрова з лісу, поки десь на Брянщині тимчасовим переїздом скористалася стороння особа, та і не підставила свій причіп з дровами під рухомий потяг. Після того випадку залізничники сказали «досить з дровами, це вже не до нас».

Союзні часи давно в минулому, але залізничники невблаганні: безпека руху вище всього і на контакт з лісівниками йти давно перестали. Останні кагати деревини в складометрах згнили у лісі років 20 тому. Єдина користь від них була, що на складометрах виросли королівські опеньки.

Зараз лісовим угіддям урочища «Сестринівська дача» керує молодий спеціаліст лісового господарства Роман Козак і як відчужувався ліс «Трикутник», він може знати хіба що з розповідей старожилів. Ми з цим питанням звернулися до Василя Сауляка, який кілька років тому за власним бажанням поступився посадою пану Роману. 

Василь Сауляк не хотів піднімати цю тему.

 — Що ви від мене хочете почути, я справами лісництва вже не займаюся. Ми можемо поговорити, згадавши минуле лісництва і тільки. 

— Чим ви зараз займаєтеся?

— По можливості допомагаю порадою чи в питанні, як жителям лісу пережити зиму. 

— Поголів’я мешканців дикої природи сильно зменшилось?

— Навпаки, трохи більше стало кіз. Сіно є, не зважаючи на засушливе літо, заготовили. Звичайно їх ще не стільки, скільки було раніше, коли кози без страху заходили в садок і їли яблука. 

— Яка ситуація в лісництві з залісненням ділянок?

— У нинішніх умовах молодняком можна заліснити невелику площу. Можливості, як ми заліснили ділянку в 42 гектари під Вернигородком, зараз немає. Посадити молодняк майбутніх лісів вартує великих коштів і часу. Сама природа навчилася пристосовуватися до змін, які виникають через людську діяльність, тож збільшуємо лісові площі природним шляхом деревами самосіями. Втрати дерев від вирубок на ділову деревину треба якось компенсувати.

— Може ви відновите цех по плетінню меблів з лози?

— Зараз в стилі плетіння добре працює промисловість, виготовляє красиві та добротні меблі і колиски. Той цех був необхідний в часи того періоду. Дійсно дитячі колиски користувалися великим попитом, а тепер це вже історія нашого лісництва.

— А як з історією лісу «Трикутник»?

— Це питання не до мене. Я тільки можу сказати, що в ньому живуть дикі тварини і росте молодняк дерев самосіїв, той ліс живий. Може колись щось зміниться і до повалених дерев буде у лісівників доступ. 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.