У гімназії №9 пройшов вечір пам’яті Артема Москаля та Сергія Федорука

• На початку заходу під Гімн Небесної сотні, тримаючи в руках свічки пам’яті, на сцену актової зали виходять учні гімназії, а дівчина в образі птаха читає вірш.
• Зазвучав Гімн України, після нього всіх загиблих захисників України помянули хвилиною мовчання.

 Неправда, що Герої не вмирають. Їх полягло надто багато, — каже ведучий. — Не вмирає лише пам’ять про них, яку ми маємо тримати в своєму серці і дякувати їм за можливість жити під мирним небом, адже саме вони своїми грудьми закрили країну від ворожих артсистем. Наш обов’язок перед ними — зробити все можливе, щоб тисячні втрати не були марними.

Героями не народжуються, ними стають, стають ті, хто з холодною головою і гарячим серцем готові віддати своє життя за свій дім і свою Батьківщину. Саме такими були Артем Москаль та Сергій Федорук.

Сергій народився 25 жовтня 1987 року в сім’ї хліборобів у Іванківцях. Там він навчався в школі. За розповідями вчителів, був вихованим та дисциплінованим учнем та фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та відпочинок з однолітками. 

Яким був Сергій, згадує його класний керівник Галина Миколаївна. 

— Дружив з усіма учнями, хвилювався, коли не встиг виконати домашнє завдання. Казав мені: я вивчу, тільки ви мамі не кажіть, щоб вона не хвилювалася. Я його трохи соромила та завжди жаліла, він завжди тримав слово. От щодо спорту, то там він був завжди перший. Спортивних змагань навіть чекав.

Ще пригадала вчителька, як перед святом 8 березня попросила дівчат, щоб вони помили підлогу в актовій залі, а дівчата не дуже хотіли займатися прибиранням. 

— Прийшов Сергій і каже дівчатам: відпочивайте, то вам буде подарунок від хлопців на 8-е березня. Підлогу Сергій помив добре, а я ним пишалася, —  згадує Галина Миколаївна.

Школу Сергій закінчив у 2003 році, вступив до нашого училища і отримав професію столяр-будівельник.

Трудову діяльність розпочав у ТОВ «Агродім-Іва» в 2015 році. Під час четвертої хвилі мобілізації був призваний на військову службу та зарахований до 57 окремої механізованої бригади, де виконував обов’язки в зоні бойових дій.Донецької області. Під час служби був нагороджений державними нагородами та відзнаками. У квітні 2016 року Сергій демобілізувався і працював у місті Козятин.

Під час повномасштабного російського вторгнення знов був призваний до лав ЗСУ на посаду командира кулеметного відділення на Луганському напрямку. В одному з боїв він вивів з оточення близько 40 людей особового складу, після чого його було призначено головним сержантом мінометної батареї В/Ч А-7339 з присвоєнням йому військового звання сержант. Пізніше Сергій був переведений під Бахмут, а побратими дали йому позивний «Горобчик».

14 листопада 2022 року від отриманих ран на полі бою Сергій помер.

Волонтер Ольга Пирогова згадує свого сусіда з теплотою. Каже, Сергій був народжений на удачу. Варто було зустрітися з ним, і весь день був вдалим.

— Завжди привітний, усміхнений і у всьому бачив позитив, — розповідає сельчанка пані Надія. 

— Копія Сергія його син Назарчик, —  каже тітка Назара Олена.

Сусіди згадують, як Сергій, будучи на фронті, організував хлопців і ті бабусі Ользі гуртом порізали дрова. 

— Про Сергія можна було почути тільки хороше, у мене про нього дуже багато приємних спогадів, — каже подруга дитинства загиблого воїна Ірина Панасюк.

Згадали добрим словом Сергія його колега по роботі Михайло, Дарія Мельник, побратим Сергія Олександр Сидорчук, кума і подруга дитинства Ганна Бокал.

На сцену вийшли гітарист Андрій Гуменюк та майстер літературного читання Анна Терефюк. 

Після прочитаного Анею вірша під звуки гітари ведучі стали розповідати біографію Артема.

Артем Москаль народився 17 жовтня 2002 року. Першого вересня 2008 пішов до школи у селі Іванківці. І хто б міг подумати, що цей хлопчик у свої 19 років буде стояти на захисті своєї країни у війні з московитами. Здобувши неповну середню освіту, у 2017 році Артем вступає до нашого залізничного училища, де здобув спеціальність слюсар-автомеханік. Під час навчання брав активну участь у спортивному та мистецькому житті училища, продовжував бути опорою для родини, друзів та одногрупників.

Першого грудня 2020 року Артем був призваний на строкову військову службу. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Артем залишався захищати рідну землю, проявивши себе як справжній патріот своєї Батьківщини. У серпні 2022 року Артем підписав контракт на проходження військової служби до закінчення воєнного стану. Він мріяв, що після війни продовжить службу в Національній гвардії України. Під час захисту України від ворога проявив себе як мужній воїн, за що отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно. Його життя обірвалося 15 жовтня 2022 року на полі бою в селі Терни Донецької області.

Вчителька Іванковецької школи Надія Петрівна згадує: «Сидіти на уроці, то було не його. От спорт — то зовсім інша справа. Де б не були змагання, він на них — перший, а очі його горіли, коли він отримував нагороду за перемогу».

— Артем був різним. Міг бути відповідальним, якому можна було доручити справу, а з іншого боку він був душею компанії та часто вигадував різні розваги, щоб розвеселити клас, — згадує класний керівник Ніна Іванівна. —  Справжній Артем був захований під жартами і насправді був дуже чуйним хлопцем, часом вразливим, тільки, як справжній дорослий мудрий чоловік, намагався цього не показувати.

Всіх вразив ролик, який записав Дмитро Плотніцький. У тому ролику слова переписки Артема з Дмитром, як Артем радів, коли йшов служити у Національну гвардію.

Присутні слухали ті щирі історії з життя героїв і не стримували сліз.

Цю зворушливу атмосферу підтримали Маргарита Грабова та Владислав Шкільнюк, які виконали пісню «Там біля тополі калина росла».

Коли розповідь, якими були наші Герої, добігла кінця, слово мали директор гімназії Олег Заїчко та міський голова Тетяна Єрмолаєва, вони низко вклонилися родині Героїв та вручили їм букети квітів.

У цей день міг відзначити свій 21 рік народження Артем Москаль, тільки він, як тисячі інших захисників України загинув заради нашого мирного та вільного майбутнього.

У кінці вечора пам’яті загиблих воїнів Артема і Сергія син Сергія Назарчик з братиками Артема Москаля запустили в небо повітряні кульки. А родини загиблих воїнів для організаторів заходу пам’яті влаштували солодкий стіл.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.