Тетяна Радзіховська: «Сім’я — це щастя, любов і удача»

Аріна, мама Тетяна Павлівна, Матвій і Тимофій. Батько Петро в цей час був на роботі, найстарша донька Інна живе у Вінниці, Анжеліка – у Польщі

Народилася наша героїня у 1975 році у місті Вінниці в багатодітній родині. Крім неї  було ще 8 сестер і одненький братик. Батько пані Тетяни працював на спиртзаводі, де добре платили. Щоправда, знаходився він не у Вінниці, а в Тернополі. Щоб забезпечити велику родину всім необхідним, долучилася до підробітків і мама. Тож доглядом і вихованням молодших сестричок та братика нерідко займалися школярка Таня з старшою за себе сестрою.

– Не можна сказати, що ми зі старшою сестрою займалися тільки опікою молодших, – розповідає пані Тетяна. – Був у нас відпочинок, ігри. Одним словом, жили ми в достатку і у нас було дитинство. Якось батьки зуміли виховувати нас так, що ми сильно любили одне одного. Мені навіть приємно було бути в ролі наставника чи вихователя.

— То багатодітна родина, це у вас родинне? 

— В деякій мірі щось є родинне в тому, що я дуже люблю дітей. Виховую їх, щоб вони були чуйними, порядними, щирими. Виросли гідними людьми.

— Після завершення навчання в школі ви кудись вступали чи продовжували допомагати мамі у вихованні молодших сестер та брата?

— Ми з сестрою пішла вчитися, мамі допомагали дві молодші сестри, які підросли. Я пішла на курси крою та шиття. Після навчання спочатку працювала швачкою, потім закрійником в шкіргалантереї.

— А як корінна віничанка козятинчанкою стала?

— У Вінниці ми з подругами після роботи любили відпочивати разом. До нас приходили хлопці, які вчилися на електро-газозварювальників та наймали квартири поруч з місцем нашого відпочинку. З Петром, який був родом з Дубових Махаринець, у мене зав’язалася дружба, яка з часом переросла в кохання. В 1995 році ми одружилися. В 1996-му народилася донька Інна, у 1998 Анжеліка. Нам хотілося мати свій будинок. Чоловік, крім основної роботи на залізниці, шукав додаткові заробітки. Батьки чоловіка просили, щоб ми переїхали в Козятин. У нас самих з чоловіком було бажання переїхати, адже у Вінниці житло ми наймали. От тільки купити добротний будинок бракувало грошей. Вирішили, з чогось починати потрібно. На фінанси, які у нас були, купили в Козятині невелику хатину для будівництва. Коли грошей трохи заощадили, купували будматеріали. Так побудували будинок і стали козятинчанами.

— Що ви цінуєте в людях і які якості намагаєтеся прищепити своїм дітям?

— В людях перш за все ціную благонадійність, задоволеність собою, почуття гумору і милосердя. Дітям хочу привити любов до всього живого, чесність, сміливість, терпіння в досягненні результату, справедливість і співчуття.

— Ваші старші доньки Інна і Анжеліка закінчили торгово-економічний, мають вищу освіту, а як справи у Тимофія, Аріни і Матвія, які навчаються у школі № 2?

— Матвій хороший математик. Він має інтерес до навчання. Обоє хлопців займаються спортом. Аріна до науки трохи пасивна. Вона більше має бажання малювати чи займатися ручною працею. Зараз, в період карантину, діти більше навчаються дистанційно. 

– Таню, вам присвоєне почесне звання «Мати-героїня», а якою, на ваш погляд, має бути мати? Є випадки, коли багатодітна родина розростається не через любов до дітей, а як джерело заробітку батьків, які не спроможні забезпечити сім’ю, – запитали ми у мами героїні.

— На мою думку, мама — це жінка, яка не тільки народила, а й виховала дітей гідними людьми в суспільстві. У нашій з чоловіком родині поява нових життів була в першу чергу бажана і була подією № 1. Я навіть не уявляю, як можуть діти бути предметом заробітку. Я відповіді не маю, тому відповім словами одного священника. На його думку, Господь дає в сім’ю дітей у двох випадках. Перший – це батькам на радість. У другому випадку Бог дає дітей, щоб батьки задумались, ставали на дорогу виправлення і змінювали аморальний спосіб життя. За теорією, священик сказав мудрі слова, а в житті воно рідко так виходить.Частіше в таку родину вмішуються органи захисту дітей і лишають батьків права на батьківство, догляд за ними і виховання.

— І останнє запитання. Що б ви хотіли побажати молодим сім’ям?

— Я люблю літературні твори і поезію. Мені подобається вірш, який є майже копією нашої родини. Та й краще про щасливу сім’ю, як у цьому віршованому творі, мабуть, не скажеш. Я для молодих сімей прочитаю його:

Сім’я — це щастя, любов і удача.

Сім’я — це влітку поїздки на дачу.

Сім’я — це свято, сімейні дати,

Подарунки, покупки, приємні витрати.

Народження діток, перший крок, перший лепет,

Віра в найкраще, хвилювання і трепет.

Сім'я — це дружня праця і вічні турботи.

Сім’я — це багато вдома роботи.

Сім’я — це складно, Сім’я — це важливо.

Сім’я — це коли все на світі можливо.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.