"Тепер ти супроводжуєш мене з небес"

Світлина зі сторінки Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ

Тиждень тому Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ почав публікувати на своїй сторінці у Фейсбук листи матерів, які втратили своїх синів у ході військового конфлікту. Матері з різних куточків України - Хмельниччини, Харківщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини та Вінниччини  розповідають про свої почуття. Щиро та емоційно.

Серед матерів, чиї листи опублікували у рамках проекту - Інна Наумова. Шість років тому, у вересні 2014-го війна забрала у неї єдиного сина Вадима. Йому тоді було лише 22 роки.

З армії пішов на війну

Вадим Наумов навчався у школі №2. У нашому місті він був також відомий як музикант, грав на гітарі у гурті «Aros». У квітні 2013 року Вадим пішов до армії, де потрапив до бригади спецпризначення «Барс» внутрішніх військ МВС. Служив трохи довше звичайного, бо коли вже мав демобілізуватися, оголосили часткову мобілізацію через початок антитерористичної операції. Він охороняв один із блокпостів у Слов'янську. Після того, як повернувся до військової частини, знову попросився в АТО.

У зоні бойових дій він служив у першій бригаді оперативного призначення Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Мав позивний «Дозор».

У перший день вересня бойовики напали на блокпост поблизу села Василівка, де перебував Вадим. Тоді він зник безвісти. Протягом кількох місяців мамі солдата, Інні Наумовій, телефонували шахраї і брехали про те, що Вадим у полоні. Вимагали заплатити гроші. Аж поки у Запоріжжі не знайшли Вадимів ремінь. Упізнати героя вдалося за аналізом ДНК.

«Я – мама Героя»

У нашому місті іменем Вадима названо колишній провулок Колгоспний, що веде до Великого базару. А біля Музичної школи, у якій навчався захисник, встановили пам'ятник. Вадиму присвячено пісні. Першу написали його друзі, автором ще трьох є волонтер Юрій Поляков. Оповідання «Вадимові світанки» увійшли в збірку творів письменниці Анжели Веремій. Цю книгу Інна Наумова подарувала Центральній районній бібліотеці.

Нижче публікуємо уривки з листа Інни Наумової. Повний текст можна прочитати у Фейсбук. 

«Це зараз я розумію, що ти, дитино моя, мені дана Господом на радість, втіху і захист. Приречено тобі було побути біля мене всього 22 роки земного життя. А далі я маю йти своєю непростою життєвою дорогою сама. Хоча ні, не сама, з тобою, рідненький. Тільки тепер ти супроводжуєш мене з небес (...)

Всі зараз кажуть мені: «Ви – сильна жінка». Дивно, так? Хіба жінка повинна бути сильною, як чоловік? Це ж чоловіча справа – бути сильним. Я просто кожного дня пам’ятаю, що я – твоя мама. Я – мама Героя, який виконав своє призначення захистити Україну з честю.

Хіба я можу скаржитися, як мені боляче, коли я хворію – адже тобі, моя дитино, було в тисячу разів болячіше, ніж мені, коли ворожий снайпер поцілив тобі в ногу і пошкодив артерію.

Хіба я можу скаржитися, що я чогось боюся, коли тобі було в тисячу разів страшніше, коли до тебе на висотку дерлися бойовики, а ти стояв сам-самісінький проти десятків бойовиків? Але ти залишився, прийняв бій, затримав ворога, пам’ятаючи, на відстані 800 метрів були твої товариші, які вже чекали на підмогу, дякуючи твоєму попередженню.

Чи можу я скаржитися, що не можу впоратися з якимось завданням, коли знаю, що ти виконав завдання в тисячу разів важче і відповідальніше.

Ти – мій взірець, еталон життя, мій золотий стрижень, який допомагає долати усі поневіряння долі».

Про проект

Департамент військового капеланства патріаршої курії УГКЦ ініціював проект «Листи війни» для того, щоб зберегти пам’ять про героїв, які загинули на сході, і привернути увагу до проблеми війни. Долучилися до проекту не лише матері полеглих військових, а й дружини, діти та інші члени родини, а також побратими. Листи публікуватимуть поетапно. Листи членів родини загиблих воїнів опублікують до Дня незалежності, а листи побратимів - до Дня захисника України.

Координатор проекту - Наталія Дубчак. На початку березня цього року вона відвідала Козятин, позаяк у нашому музеї експонували світлини ще одного проекту жінки - «Сильні Духом. Мами». У його рамках дванадцять матерів з різних куточків України, які втратили своїх синів у війні, взяли участь у фотосесії, а світлини використали для оформлення календаря.

Читайте також:

Проект "Сильні духом. Мами" завітав до Козятина

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.