«Там весь час було повно народу». Про козятинське кафе «Каштан»

"Каштан" був на місці цієї блакитної будівлі

Для більшості українців каштан асоціюється з Києвом. Адже саме це дерево вже давно стало символом столиці нашої країни. Та скажіть про каштан будь-кому з козятинчан, хто народився в часи Радянського Союзу, і він чи вона неодмінно згадають про заклад громадського харчування, що був колись у центрі міста.

Вулиця Винниченка, колишня Куйбишева. Перед вуличкою, що веде до переходу через залізницю, колись стояла невелика будівля, розміром трохи більша за кіоск. Зовні вона була зеленого кольору. А зверху на фасаді — вивіска «Каштан». Всередині — інтер’єр, типовий для кафе тієї епохи.

Колись у Козятині, як і в інших містах нашої країни, була структура під назвою «Громадське харчування» (російською «Общепит»). Вона займалась кафе та ресторанами. «Каштан» у свій час був у структурі цього «Громадського харчування».

— «Каштан» десь на початку 60-их років почав працювати, — розповідає козятинчанин Віктор, що наприкінці 60-их працював у «Громадському харчуванні». — Там стояла хата, вона розвалилася і на тому місці зробили металево-скляний павільйон, як кіоск. У тому павільйоні зробили забігайлівку, типу буфет. Пам’ятаю ці двері перекошені.

Наш співрозмовник каже, що у свій час «Каштан» користувався шаленою популярністю, особливо серед залізничників, хоча й не мав статусу ресторану, а був, радше, забігайлівкою. Проте популярність цього закладу серед відвідувачів можна легко пояснити. Адже ДН, ШЧ, локомотивне і вагонне депо, а також деякі інші залізничні підприємства Козятина розташовані у східній частині міста, чи, як ми часто кажемо, «на тій стороні». Щоб потрапити на ту сторону чи звідти до центру, більшість людей користуються не мостом, а саме переходкою, біля якої колись і розташовувався «Каштан». Тому, певно, і забігали туди, бо ж по дорозі.

— Пиво, горілка, біляші, пиріжки — таке там крутилося, — продовжує Віктор. — Варені яйця по три копійки штука там були. Там весь час було повно народу. Стояли алюмінієві столи з алюмінієвими стільцями.

Своєї кухні у закладі не було, продукти туди привозили з кухні «Громадського харчування».

— Я ще пам’ятаю мотоциклом возив туди пиріжки і біляші, — каже наш співрозмовник. — А центральна кухня цього козятинського «общепита» була тут, де колгоспна чайна (мається на увазі приміщення на розі вулиць Пилипа Орлика і Стуса, де колись був магазин «Гурман» — авт.). Керував там покійний Федір Голобородько, заступником з виробництва була Галина Твардовська.

Так працював «Каштан» майже три десятки років. А це навіть більше, ніж інший легендарний заклад нашого міста — ресторан «Козятин». Проте наприкінці 80-их років «Каштан» зачинили.

— Коли пішов приватизаційний дерибан цих всіх установ, розпався общепит, — додає Віктор. — Ця забігайлівка зачинилася. Її взялися спочатку мурувати, бо вона була холодна. Це вже керував тоді Леонід Стоякін. У цьому «Каштані» вже потім доклали кілька стін із цегли, і так він і стояв: вікна повибивані, проволокою замотані. І стояло до тих пір, поки його хтось не викупив. Я вже не пам’ятаю, хто це був, бо не працював тоді у цій системі. Там теж намагалися зробити щось на кшталт кафе і потім його перепродали, а вже пізніше перетворили в магазин.

Кілька місяців тому у рубриці «Що тут було» на нашому сайті ми розмістили фотографію вулиці Винниченка, де колись було кафе «Каштан». У коментарях наші читачі писали, що перед закладом ріс крислатий каштан. Хтось ходив сюди на пиво і пельмені, хтось згадував, як батько купував пиво на розлив у трилітровій банці.

Сьогодні про «Каштан» зовсім нічого не нагадує. Сама будівля, у якій колись розташовувалося кафе, довго стояла на вулиці Винниченка, аж до середини 2000-них років. Потім вона і зовсім зникла, а на її місці звели нову, де сьогодні з одного боку розміщується продуктовий магазин, а з іншого — точка продажу кави з собою. Хоча козятинчани й досі іноді кажуть «там, де «Каштан», коли говорять про це місце.

Ще одна версія

За іншою версією, про яку нам писали наші читачі на сайті, «Каштан» належав відділу робочого постачання, що відомий за абревіатурою «ОРС».

«У 70-х роках кафе «Каштан» належало ОРСу. Харчування привозили з їдальні № 1, яка розташовувалася «на тій стороні». Ця їдальня працювала цілодобово. Там харчувалися бригади машиністів, приходили люди з НОДу, ПЧ. Доставляли харчування у вагонне і локомотивне депо, ремонтним бригадам на перегони, баню», — написала у коментарях Тетяна Волосенко.

«Кафе «Каштан» належало ОРСу. Там була своя кухня. Готували там всі гарніри, м’ясо, котлети, шніцель, пельмені, смажили біляші, приріжки. На буфеті було все, і пиво на розлив», — написала у коментарях Олена Носанчук.

Якщо ви пропустили наші попередні публікації про старі кафе та ресторани Козятина, вам сюди

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.