11 та 12 лютого ветерани-афганці провели колективні зустрічі з учнями Козятинської школи №2 та в центральній міськрайонній бібліотеці.
Завдяки вчителям та бібліотекарям, до розмови на тему війни долучились більше 120 учнів. Як підсумок зустрічі, передані учнями квіти ветерани війни поклали до стел загиблих краян в Афганістані ,а таких у Козятині шестеро.
Нашими співрозмовниками стали кадрові військові ветерани війни Валентин Драмарецький, Микола Жирний та вільнонайомана пані Тетяна Драмарецька.
— Ось ще одна дата 15 лютого виведення військ, що змінилось? — запитали ветеранів-афганців.
— Життя не відміниш, не зміниш, не включиш на повтор, — каже Валентин Драмарецький. Війна страшна всім, бо це війна. А там смерть, страх вижити, повернутись не покаліченим. Комуністичний патріотизм виявляється, це навіяна думка, за яку я міг і готовий був загинути. Тепер скорботно згадую тих, хто загинув. Розумію, що нас обдурили. Кинули в гирло жорстоких протистоянь з іншою нацією, віросповіданням, культурою, місцевістю, чужою мовою. Прийшов на війну, як патріот, але дуже скоро зрозумів, що воюю і огризаюсь, окопуюсь, маскуюсь, повзаю на пузі з однією думкою вижити. І вижив. Тисячі полягли, а перед смертю кликали маму або дружину.
— Я його дружина, — каже Таня Драмарецька. — Була разом з ним. Пізніше я поїхала додому, він ще два роки воював разом з побратимами. Якби так сталось і він мене прикликав, то я прийшла б, була поряд. На жаль, в інших не було такої можливості. Тепер світ докорінно змінивсь, змінились і мої погляди. Тим не менше у нас з Валіком діти. А тепер іще й онук. Ми пережили трагедію, яка трансформувалась в сімейні родинні стосунки довжиною 35 років.
— Я взагалі режисер, вчитель історії за фахом, — розповів Микола Жирний. — На війні в Афганістані опинився як інженерно-технічний спеціаліст з обслуговування вертольотів. У горах вертоліт, це все одно, що ішак для душманів. Він стріляв. Висаджував десант. Вивозив поранених. Раз на тиждень звозив 200-тих для відправки в Союз. Листи з дому або до дому — це знов вертоліт. Про продукти, воду я взагалі мовчу. Складно навіть уявити, щоб будь-який солдат СРСР в Афгані не переплівся долею з вертольотом. Солдат, вертоліт і звичайний тюльпан — це символи Афганської війни.
Просвіта ОУН Козятин Влад Лісовий
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 45 від 7 листопада 2024
Читати номер