Шиє з подругами подушки на фронт

• Козятинчанка Тетяна Костюк на початку повномасштабної війни стала свідком, як важко обживаються на новому місці вимушені переселенці.
• Виготовила кілька подушок і віднесла їх до міського будинку культури. А вже пізніше стала шити подушки для наших військових.

Познайомилися ми з волонтеркою випадково. Приїхали на запрошення мешканців будинку з побутових питань, а там розповіли про волонтерку, яка шиє подушки для наших воїнів. Підійшли до неї, щоб познайомитись ближче, а вона каже: 

— Хіба мова тільки про мене? Ви напишіть краще про тих, хто мені допомагає. 

— Обов’язково напишемо, тільки треба, щоб ви про них і про себе розповіли.

—  Гаразд, запитуйте, — погодилася на розмову пані Тетяна.

— З чого почалося ваше волонтерство?

— Від початку повномасштабного російського вторгнення в нашому місті з’явилися люди, яких війна вигнала з власних домівок. За прислів’ям наших пращурів наймиліше для людини сон, а який повноцінний сон без подушки. З допомогою моїх друзів Людмили Марчук, Любові Борисенко, Ігоря П’явки я пошила першу партію подушок і відвезла  у кинотеатр «Мир». Тепер його назва міський будинок культури, тільки мені більше подобається стара назва. Можливо тому, що це будівля днів нашої юності.

— А нашим військовим, коли ви почали шити подушки?

— У мене син воює на фронті. Це він підказав, що подушка в бліндажі з дому — це частинка домашнього затишку. З допомогою тих же Людмили Марчук, Любові Борисенко та Ігоря П’явки було відправлено нашим воїнам 123 подушки.

— Через кого ви відправляєте подушки нашим захисникам?

— В основному я відправляла подушки на замовлення поштою, а там наші хлопці їх забирали. Було, що відправляла подушки пасажирським потягом. Зовсім недавно був випадок, що віддавала подушки прямо в руки нашим захисникам, що їхали через наше місто. Потім вони, коли приїхали на місце, відзвітували. Прислали мені фото, що подушки доставлені по місцю призначення. Зі всіма військовими я підтримую зв’язок. Від цих військових я дізналася, що нашим військовим потрібні косинці для підв’язок з тканини

— Своїх помічників всіх згадали?

— Ні, не всіх. Користуючись таким випадком, хочу подякувати всім, хто допомагає мені відправляти передачі нашим воїнам. Ще хочу щиро подякувати своїй подрузі дитинства Лілії Маліновській, по чоловікові Островська. Вона вже 24 роки мешкає у Німеччині і при будь-якій нагоді запитує і передає щось для наших воїнів. Якось у телефонній розмові запитала мене, чи треба військовим серветки, щоб протирати окуляри. Я в невеликій кількості послала воїнам серветки для окулярів, а вони знайшли їм своє призначення. Просять по можливості відправити більшу партію. Ці серветки — просто знахідка у військовій справі. 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.