Сертифікат на 50 тисяч гривень, теплі спогади і вітання. Як другий ліцей Козятина відзначив 130 років

Ірина Шевчук

Вітаємо. Найстаріший ліцей Козятина сьогодні іменинник. Навчальному закладу виповнилося 130 років.
Яку історію має ліцей №2 та як відсвяткували ювілей — читайте у нашому матеріалі

«Увага! Шановні пасажири! Потяг «Ліцей №2», що слідує маршрутом «Минуле-Сучасне- Майбутнє», прибуває на першу платформу. Рік відправлення — 1896-й. Прохання підготувати серця для спогадів» — такими словами розпочалося святкування дня народження козятинського другого ліцею.

Глядацька зала міського будинку культури наповнилася людьми, які так чи інакше мають причетність до ліцею. Це вчителі, випускники, учні, батьки, ветерани педагогічної праці — дружня освітянська родина. В цей особливий день, всі зібралися не просто на концерт, а разом вирушити у велику подорож у часі, яка розпочалася 130 років тому. Та перш за все згадали тих, завдяки кому маємо змогу жити, працювати — наших титанів, мужніх воїнів-захисників, серед яких є і випускники ліцею…

— 130 років — це поважна дата. За цей час змінювалися епохи, державні устрої, покоління, освітні програми, підручники і навіть шкільна мода. Але незмінним залишилося головне — покликання вчити дітей, відкривати для них світ та вірити у їхній успіх» — мовили ведучі і запросили до слова гостей свята — секретаря Козятинської міської ради Ірину Репало та директора Департаменту гуманітарної політики Аліну Діденко.

Під час вітань колективу ліцею вручили подяку від міської ради, його директору Наталії Міськові — матеріальну винагороду. Серед щирих привітань та побажань пролунало дещо особливе. Ліцей отримав сертифікат на 50 тисяч гривень для втілення мрії.

— Я хочу подякувати колективу за те, що ви є тримателями історії, дякую поколінню вчителів, котрі виховали і навчили людей, які працюють у багатьох країнах світу, в різних містах України. Ви — легенди! — сказала Аліна Діденко — Хочу сказати, що у нашій громаді немає найбільш сертифікованих педагогів, окрім як у ліцеї № 2. Розвивайтеся далі, навчайте дітей. Я знаю, що ви маєте одну велику мрію — мати свій спортивний майданчик. Але ми сьогодні живемо в такий час, коли в першу чергу змушені боронити країну від ворога і внесок, котрий я сьогодні вам гарантую, що буде обов'язково в бюджеті наступного року, з нього ми починаємо втілювати в життя вашу мрію. Ці кошти на початок будівництва спортивного майданчика з штучним покриттям на території ліцею.

Після такого зал здійнявся оваціями! До речі, оплески під час свята фактично не вщухали, адже офіційні моменти розбавляли співочими та танцювальними номерами талановитих, голосистих, артистичних вихованців ліцею, зворушливими слайдами фотосвітлин з минулого та теперішнього часу ліцею.

Слово має директор Наталія Міськова.

— Школа це не стіни, класи, коридори. Школа — це люди, це традиції, які передають від покоління до покоління, і я щиро дякую всім, хто творив та продовжує їх творити, — сказала Наталія Міськова. — Для нас цей ювілей — це не лише спогад про минуле, це відповідальність за майбутнє і я пишаюся, що маю честь очолювати цей навчальний заклад та бути частинкою його великої історії. Мені надзвичайно пощастило, адже я зайняла посаду після людини, яка створила міцний та дружній колектив. Це директор школи 2003-2021 років, Євгенія Кудрявець.

Її запросили до вітального слова.

Згадали і сторінки з історії створення школи. Вона розпочалася у далекому 1896 році. Минали роки, десятиліття, століття. Поступово школа оновлювалася, ставала сучасною і називали її по різному. Козятинська середня школа №2 бере свій початок з однокласного училища, заснованого у 1896 році. У 1917 училище реорганізували у школу семирічку, у 1927 році школа стала залізничною, а в 1934 — середньою. З 1944 по 1953 роки школа називалася середньою №8, з 1953 по 1961 роки — середньою № 44. На жаль, не збереглися імена її засновників.

У кожного свої спогади про школу, серед незмінних — це учитель, слова якого пам'ятаєш через десятиліття. На сцену, для вручення пам'ятних нагород у вигляді медалей за багаторічну плідну працю, запросили педагогів-ветеранів. Це

Євгенія Кудрявець
Клавдія Панасюк
Тетяна Леждей
Ольга Білан
Наталія Кратко
Станіслава Кульчицька
Ірина Кудраш
Анжела Столяр
Тамара Сивакіська
Валентина Новак
Світлана Рябоконь
Людмила Фалєєва
Наталія Бєлова
Ганна Лукашук
Лариса Дегтяр
Наталія Лаврук
Наталія Диндіна
Ніна Ткаченко
Світлана Смітюк
Віра Бабчинська

Це був особливий, трепетний момент і таких тут було багато. Серед них і виступ випускниці ліцею, яка закінчила його 50 років тому, Лілії Макаревич.

На сцену вона вийшла теж не з пустими руками, а з цілим оберемком подарунків. Лілія Макаревич від імені всіх випускників школи 1976 року, висловила щирі вітання з нагоди ювілею і розповіла, що наразі її однокласники живуть в Америці, Франції, Запоріжжі, Чернівцях. Серед подарунків, які Лілія Павлівна вручила колективу ліцею, вишитий гімн від випускниці, яка проживає у Запоріжжі.

— Історія нашого закладу неповторна, — сказала у вітальному слові Лілія Макаревич. — Один із перших директорів школи Хитько створив тут музей. Тут також створена оранжерея, фрагменти якої проглядаються і до цього часу, ви зберегли її…

А свято триває. На нього завітали і директори навчальних закладів нашої громади. На сцену вони вийшли з подарунковим сертифікатом та яскравими кульками з цифрами «130».

Це був надзвичайно теплий та щирий захід, гарно організований, продуманий до дрібниць. А завершився він не менш феєрично, ніж розпочався — на сцену вийшли педагоги і вивезли величезний торт з свічками, на якому зображене фото сучасного ліцею.