Що Наполеон робив у Білопіллі? З історії Козятинщини

Олена Удвуд

Графюра, зроблена з полотна Наполеона Орди. Підпис польської та французькою мовами: Білопілля (Київська губернія). Старовинне городище, на якому стоїть костел, заснований графом Вікентієм Тишкевичем, реферандарієм Литовським. Реферандарій — це людина, яка приймала скарги від приватних осіб і передавала їх канцлеру. А той, у свою чергу, повідомляв про скарги королю.

Як Козятин викликає асоціацію із залізницею, так само і Білопілля асоціюється із Музеєм хліба.
Проте в історії цього села є значно цікавіші факти.
Про них розповімо у нашому матеріалі.

У нашій статті мова йтиме не про французького воєначальника Наполеона Бонапарта, як ви могли подумати. Ми розповімо про його тезку, Наполеона Орду та старовинний храм, який, на жаль, до наших днів не зберігся.

Як йдеться у енциклопедії історії України, Наполеон Орда народився у Білорусії 1807 року. З Вікіпедії дізнаємося, що саме батько дав йому ім’я французького імператора. Орда мав польське коріння, був композитором, мовознавцем і художником.

Він подорожував Волинню та Поділлям і малював архітектуру, яку побачив там. Здійснив він свою мандрівку у 1870-х роках.

Відео дня

Однією з його зупинок був Бердичів. Поштовий шлях до центру уїзду пролягав крізь Білопілля. Це підтверджує книжка «Сказання про населені пункти Київської губернії» за 1864 рік.

► Фото з форуму

«Білопілля, містечко при річці Закіянці, яке перетинає поштова дорога з Бердичева до міста Сквира, в 22-ох верстах від уїзного міста», — йдеться у тексті історичного джерела.

В інтернеті ми випадково знайшли полотно Наполеона Орди, на якому зображений костел святого Антонія з Падуї. Внизу картини напис «Bialopole», тобто Білопілля. Це підтверджує той факт, що художник був у Білопіллі.

► Вигляд фасаду костелу. Ілюстрація з книжки «Молитви до святого Антонія Падевського» 1902 року . Фото з форуму

У вищезгаданих «Сказаннях про населені пункти Київської губернії» про костел немає жодного слова. Вказано лише, що у містечку діяла Петропавлівська церква 5-го класу. Її звели у 1845 році на місці старої святині. Храм був дерев’яним і займав ділянку, площею 49 десятин. Це приблизно 53,5 гектари. До парафії церкви також входило Татарське селище при річці Гуйва, що за 3 версти від Білопілля. Воно належало графу Едуарду Гавриловичу Тишкевичу. Мало 817 десятин землі. Там проживало 362 особи.

У містечку Білопілля населення було в рази більше.

► Фрагмент карти Гійома де Боплана 1648 року. Підкреслені населені пункти — Білопілля (ліворуч), Махнівка (праворуч, зверху) та Бердичів (праворуч, знизу). Джерело Likбез. Іcторичний фронт

«Землі 1897 десятин. Мешканців обох статей: православних 891, римських католиків 25, євреїв 683», — читаємо у «Сказаннях». Тобто, католицька парафія, хоч і не значна, та все ж була.

Про костел є згадка в іншому джерелі, «Словнику географічному Королівства Польського та інших країв слов’янських», що датується 1880–1914 роками.

►Зображення костелу. Можливо, ксерокопія газетного фото. Джерело: форум.

«Ключ Білопільський складався з містечка Білопілля, Татарського селища, Кашперівки, П’ятигірки, Вернигородка, Козятина (давньої Гуйви), Янківець, Непедівки, Гурівець, Пузирок, Садка, Панасівки, Держанівки, Гадомців великих і малих, Сингаївки, Закутинців. Знаходимо в джерелах, що був тут костел католицький вже в 1626 році, але за часів козацьких війн, імовірно, його зруйнували. Костел був фундований Антоном Тишкевичем. Був він з дерева і став на давньому городищі, оточений з одного боку річкою, а з іншого — ямою. У 1814 став на його місці інший мурований, сучасний костел імені святого Антонія з Падуї, заснований Вікентієм Тишкевичем», — написано у «Словнику».

Храм, зображений на полотні Наполеона Орди, оточений з одного боку річкою. Костел розташований на пагорбі, тож з іншого боку дійсно було щось на кшталт ями.

Ім’я Вікентія Тишкевича, фундатора костелу, зустрічається і в «Сказаннях».

«Належить (Білопілля — авт.) графу Карлу Гавриловичу Тишкевичу (латинської віри, народився 1815 року. У минулому до Бердичівського маєтку; в 1740 році графу Завиші; в 1781 Вікентію Тишкевичу, писарю Литовському, який завів 10 ярмарок на рік з дозволу королівської влади», — написано в «Сказаннях про населені пункти Київської губернії».

У «Словнику Королівства Польського» зазначено, що в костелі була ікона святого Антонія.

«Образ (ікона — авт.) святого Антонія славиться чудесами. Парафія католицька Бердичівського уїзду має 1624 душі. Філія в Халаїмгородку. Каплиці були давні у Вернигородку і Чорнорудці (з рукописів Едуарда Руліковского і Клаудіуса Пржедржимірского)», — читаємо в історичному джерелі.

►Вівтар з чудотворною іконою Антонія Падевського. Ілюстрація з книжки «Молитви до святого Антонія Падевського» 1902 року . Фото з форуму

До наших часів костел не зберігся. На одному з форумів ми знайшли інформацію про те, що радянська влада підірвала костел у 50-х роках. Пояснили селянам своє рішення тим, що колгоспу потрібен був матеріал для будівництва дороги і облаштування ям. Проте ці відомості нічим не підтверджені, тому ми не можемо точно сказати, чи відповідають вони дійсності.

Проте є фото моменту підриву святині.