Рейдери поїхали ні з чим, а пайовики відстоявши урожай, збирали колоски для дідухів

У п‘ятницю, 24 липня, у фермерському господарстві Сергія Бенедичука селяни вийшли в поле, щоб допомогти аграрію зібрати врожай з їхніх паїв і боронити ниву від непроханих гостей. Справа в тому, що поля засівав фермер з Козятинщини, а збирати хоче син фермера з Миколаївщини — 22-річний Станіслав Войцеховський. Його люди вже приїжджали на поле у Махаринцях, але тоді в них нічого не вийшло, селяни прогнали чужинців.

Переїхали комбайни Бенедичука з махаринецького поля на ниву в селі Пиковець і у Войцеховського, за планом, збирати те саме поле. Коли на дальньому плані один з комбайнів на полі ходив колосистою нивою, то на початку поля близько сотні людей чекали на рейдерів. Навіть була інформація, що вони гуртуються і хто дав таку інформацію, як у воду дивився. Коли в пиковецькому полі було все тихо, то в сусідньому Сигналі — чергову скаргу на Бенедичука писав Станіслав Войцеховський. На думку миколаївського фермера, йому директор «Махаринецького агро» заважає врожай збирати.

Як виявилося, до земельної ділянки в Сигналі Бенедичук ніякого стосунку не має. Хіба, що вони з власником землі Олексієм Степанком разом свої посіви від шкідників обробляють. 

Станіслав Войцеховський сказав медійникам в Сигналі, що він виступає як інвестор збанкрутілої фірми «Санагросід». Обіцяє борги пайовикам погасити і за минулий рік та частково за 2020 рік з селянами розрахуються.

Але повернімося до жнив. Крім селян, які вийшли за своє, ще були представники вінницьких і місцевих ЗМІ. Їх цікавило, що змінилося за дев’ять днів, як люди прогнали рейдерів з махаринецького поля і які зміни відбулися у стосунках між збанкрутілою фірмою «Санагросід» і «Махаринецьке Агро». На питання представників преси відповів директор «Махаринецьке Агро» Сергій Бенедичук

— Від намагання захопити врожай минулого разу пройшло більше тижня, що змінилося за цей час? — прозвучало запитання до хлібороба.

— Дивіться, — каже фермер. — Нічого не змінилося. Так само невідомі особи продовжують тероризувати моїх людей, молодики на київських номерах продовжують об’їжджати, ніби охороняти, мої поля з інтервалом в дві-три години. Моя охорона стоїть цілодобово. Це робиться для того, щоб вночі не зайшов комбайн. На сьогодні, це вже другий день збору нашого врожаю. Ми всі хвилюємось, тому що це поле майже у вісімдесят гектарів. Це — дуже ласий шматочок для людей, які хочуть заграбастати чуже. Моя охорона стоїть ще й для того, щоб не дати поле підпалити. Люди, які не сіяли, підуть ні з чим. 

— Розкажіть про цих невідомих людей і чи зверталися ви з цього приводу в правоохоронні органи?

— Так, ми зверталися в правоохоронні органи і поліція, взявши наші пояснення, зафіксувала такі факти, — каже Сергій Бенедичук. — За день до збору зерна в Махаринцях ми на всі поля надали документи, щоб не затягувати зі збором врожаю. — – Ви намагалися з адвокатами Войцеховского вийти з конфлікту і знайти компроміс? — запитує журналіст.

— Ми намагалися знайти компроміс, як тільки мої колишні компаньйони подарували їм тих 75% збанкрутілої фірми, — каже аграрій. — Тільки вони ні тоді, ні тепер не хочуть з документами сідати за стіл переговорів. Їхня задача не переговори, а збір врожаю. То, який може бути компроміс?

Полем продовжували курсувати комбайни, а ми поцікавились у людей, які вийшли на поле.

— Сергій Бенедичук добра і чуйна людина. Я прийшла на поле своїми ногами завдяки тому, що він дав гроші на операцію. Як я його не підтримаю, — каже Лариса Мельник.

Звертаємося до групи людей, які серед поля сидять на лавочці.

— А ви дівчата з якої причини вийшли на поле? — запитали ми

— Ми пайовики, вийшли щоб підтримати нашого директора у його нелегкій справі. Він нам допомагає чим може. Ми — йому. Мені  гроші на операцію дав (каже жінка, яка не назвалась). А навіщо газеті моє ім’я. В селі мене і так добре знають.

Сонце піднімалося вище та вище і важко було під сонячними променями людям весь час сидіти на полі. Хто перебрався в лісосмугу, хто прийшов до польової кухні водиці напитись. Люди обурювались, чому таке відбувається в нашій державі.

— Коли мене бородатий надурив з паєм, — каже пайовик назвавшись Миколою. — Бородатих  зараз хоч греблю гати (мабуть наш співрозмовник згадував Михайла Лисяного, який на дану пору вже без бороди). Я написав заяву в суд, що хочу перейти до Бенедичука. Мав надію, що моя справа вирішиться в межах одного судового засідання. Не розрахувався з пайовиками, розрив партнерських відносин. Чому я повинен чекати ще рік і надіятись, що вже не надурить? Це ж цивільна справа підсумував!

Підтримати свою родичку в боротьбі за справедливість прийшов пан Вацлав, який проживає в Польщі.

— У нас Польска такого нєма, — каже поляк. — На тего, хто хоче украсть, то на руце сукінку кайданки. (Мабуть поляк сказав, що в Польщі, хто хоче зібрати те, що не сіяв, на того одягають наручники).

Рейдери поїхали, поліція — з народом, а жінки з групи підтримки Сергія Бенедичука під мелодію «Вишенька-черешня» збирали по полю колоски для дідуха. 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.