П’ять фактів про вулицю Грушевського

Вулиця Грушевського розташована у центральній частині міста. Вона починається від колій, що ведуть у бік Бердичева, і тягнеться вздовж всього центру Козятина майже до Білої Казарми. Попри це її не назвеш однією з найдовших, адже її протяжність — всього два кілометри.

Але те, що це одна із найстаріших вулиць Козятина — беззаперечний факт. На початку Грушевського і сьогодні можна побачити декілька житлових будинків ще дореволюційної пори.

Хоча забудовуватися вулиця почала зовсім з іншого боку.

На старій карті Козятина датованій кінцем ХІХ століття, позначено декілька будівель на вулиці Грушевського на перехресті з сучасною вулицею Пилипа Орлика та на перехресті з Данила Галицького.

►Карта кінця ХІХ століття. Виділений фрагмент - забудови на вулиці Грушевського

Нові будинки стали з’являлися тут дуже швидко. Вже на мапі, датованій 1908 роком, вулиця Грушевського виросла врази і мала майже таку ж протяжність, що й зараз.

Традиція, пронесена крізь десятиліття

Спочатку вулиця Грушевського складалася з двох частин — перша вела від колій до сучасного скверу, друга — від скверу в бік Білої Казарми. Мова йде про часи, коли наші землі були частиною Російської імперії.

На місці сучасної площі і Пушкінського парку тоді була Базарна площа. Щочетверга там проводили ярмарки. Саме ця Базарна площа і перерізала вулицю на дві частини. Пізніше, коли люди почали зводити будинки, дві частини вулиці Грушевського з’єдналися і тепер вже вона стала перерізати площу навпіл.

Через деякий час на місці нижньої частини Базарної площі облаштували сквер, який є і сьогодні.

А от ринок знову виріс на цій вулиці через десятки років, щоправда, через десятки років і на дещо іншому місці. На рубежі 90-их і 2000-них років на Грушевського збудували «Хлібодар», який ми часто називаємо хитрий чи маленький базарчик.

Від пошти до музею

Одна зі старовинних будівель на цій вулиці розташована за номером 15. Це одноповерховий будиночок, фасад якого пофарбований у рожевий колір.

Йому вже більше ста років. Півтора століття тому тут була земська пошта.

Вже у радянські часи, коли збудували приміщення районного відділення зв’язку на колишній Червоноармійській, яка нині зветься Незалежності, пошту переселили туди. А в будинок на Грушевського, 15 у свій час заселялися різні установи.

У 70-их роках минулого століття тут розташовувався виконавчий комітет міської ради. У 80-их сюди приходили закохані молодята побратися, адже у цій старовинній будівлі на той момент розташовувалося відділення РАЦСУ.

Після того у цій будівлі деякий час була нотаріальна контора з одного боку і архівний відділ — з іншого. А з 2004 року у цій старовинній споруді розташовується Музей історії міста.

Чергова аптека і книгарня

Старовинних будинків, таких, як приміщення Музею, наразі залишилося на цій вулиці не так багато. Одна з причин — Друга світова війна.

►Мешканці вулиці Грушевського, 1942 рік. Фото з сайту Музею історії міста

Вулиця Грушевського — одна з тих, які найбільше постраждали внаслідок бомбардувань німців. Гітлерівці продовжували обстрілювати Козятин з повітря навіть після того, як місто звільнили.

У повоєнні роки вигляд вулиці значно змінився. Тут з’явилися невеликі багатоповерхівки з червоної цегли. Одна з таких — на розі Пилипа Орлика та Грушевського. Цей будинок відомий тим, що на першому поверсі тут розташовувалася книгарня.

«Магазин облкниготоргу № 4» — так називалася ця крамниця п’ятдесят років тому. У свій час це була одна із найкращих книгарень Вінниччини. Тут продавали не лише книги та газети, а й вітальні листівки та канцелярію.

►Колектив книгарні, 2007 рік. Фото зі сторінки Музею історії міста у Фейсбук

Після розпаду Радянського Союзу працівники книгарні викупили приміщення магазину, створили колективне підприємство «Авеста» і крамниця продовжила роботу. Магазин із вивіскою «Книги» на Грушевського, 61, працював ще протягом 29 років, після чого зачинився.

За триповерхівкою, на першому поверсі якої була книгарня, розташовується ще одна будівля, зведена в період Радянського Союзу. Колись тут була Центральна аптека. Козятинчани називали її «черговою», позаяк вона працювала цілодобово.

Аптека, так само як і книгарня, продовжила працювати після розпаду СРСР. І теж зачинилася, щоправда, значно раніше, ніж книжковий магазин. Сьогодні це приміщення не впізнати.

►Зверху - будівля, де раніше була аптека. Знизу - її сучасний вигляд

Будували всім миром

Під номером 28 на Грушевського розташована триповерхова будівля з червоної цегли. Козятинчани досі називають її Будинком піонерів, хоча такого закладу вже давно немає у місті.

Колись давно, ще до війни, на місці цієї триповерхівки була польська школа.

►Учні польської школи. Фото з сайту Музею історії міста

А приміщення, яке козятинчани називають будинком піонерів, виникло аж наприкінці 80-их. Триповерхівку споруджували народним методом — у будівництві брали участь працівники різних організацій та закладів Козятина. Урочисте відкриття відбулося у жовтні 1988 року.

Тут поселився Центр позашкільної роботи з дітьми та підлітками, своєрідний аналог Будинку піонерів. Через це за приміщенням закріпилася його народна назва. Також сюди переїхали районна та дитяча бібліотеки, які є тут і сьогодні, і декілька інших закладів.

Свайне поле

Є на вулиці Грушевського місце, пов’язане з новітньою історією Козятина. Воно навпроти ринку «Хлібодар», де сьогодні розмістився супермаркет.

Цю місцину козятинчани прозвали свайним полем. На початку 90-их тут збиралися зводити багатоповерхівку. Вирили котлован, забили палі, та на цьому будівництво припинилося. Через палі за місциною закріпилася народна назва «свайне поле», адже паля російською — свая.

►Фото з архівів газети

Майже тридцять років тут була пустка, а на палях стрибали діти. В кінцевому результаті від будівництва багатоповерхівки вирішили відмовитися і звели тут приміщення під супермаркет і магазини.

Три назви трьох різних періодів

Вулиця Грушевського за час свого існування тричі змінила назву. Колись вона називалася Поштова, позаяк саме тут розташовувалася пошта. Так вулицю іменували у часи Російської імперії.

Через кілька десятків років Поштову стали називати Карла Лібкнехта, на честь діяча міжнародного робітничого руху та одного із засновників комуністичної партії Німеччини. Цю назву вулиця носила за часів Радянського Союзу.

На початку 90-их, коли СРСР розвалився, це була одна з перший вулиць, яка пройшла етап декомунізації. Відтоді вона стала носити ім’я видатної постаті української історії — Михайла Грушевського, життя якого було тісно пов’язане з минувшиною нашого краю, адже його матір, Глафіра Грушевська була родом із села Сестринівка, та й сам Грушевський неодноразово бував як у Сестринівці, так і в Козятині.

Інші публікації про вулиці Козятина можна знайти тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.