Пропав наречений, болота на хуторі та грейдерування доріг

• Козятин у фото. Періодично ми об’їжджаємо наше місто в пошуках цікавих фото.
• Цього разу під приціл наших камер потрапили заміна ламп світильників на площі, заклик не залишати сміття в зоні відпочинку, калюжа-море на Винниченка та благоустрій міста

Перше фото ми зробили на Циганському хуторі. Його інколи називають Махаринецьким посьолком. Самих циган на посьолку давно вже немає. Немає і більшості молоді, чиї батьки були сусідами з циганською родиною. Молодь подалася до кращої цивілізації, а довгожителі хутора ходять досі болотом.

Нещодавно трохи більше, як половину дороги на посьолку відгрейдерували. З цього приводу люди в літах мали три думки. Одні кажуть, добре, що зробили дорогу, але пройшли грейдером не всю вулицю: «хіба ми гірші від інших?» — питали. Критики підмітили, що для проїзду автівок, можливо дорога стала кращою, а для велосипедистів і пішоходів зробили погано, скрізь на дорозі стирчать з-під землі будівельні відходи. Треті дякують за те, що дорогу хоча б так полагодили і сподіваються, що наступного разу зроблять краще.

Коли ми їхали вулицею Стуса, помітили, як працівники соціального захисту населення підстригають вічнозелений самшит. Стрижуть гілочки з листочками, відходять в сторону і радяться, де і як, ще підчистити.

З самого ранку 29 червня наші місцеві активісти стали телефонувати, що в центрі міста серед білого дня ввімкнене вуличне освітлення.

Коли ми приїхали на місце події, то з’ясували, що цього ранку була запланована заміна у світильниках електричних лампочок. Електрики комунальної служби перегорілі лампи замінювали на нові. Щодо енергетиків, то їм подякувати можна, але той, хто планував такий захід, то мабуть мав би підключити до такої роботи ще й миючу техніку. Поки електрики замінювали лампи, з допомогою автомийки можна було мити світильники від пилу, торішніх мух і пташиного посліду.

Минулої неділі були на Привокзальному ринку нашого міста. Час від часу ми на тому ринку купуємо молокопродукти. За смаковими якостями вона така ж, як молочка на вулиці Василя Земляка, а щодо ціни, то на Привокзальному ринку коров’ячий сир, сметану і сироватку можна купити трохи дешевше. На Привокзальному ринку кожен продавець має свого покупця. Розговорилися зі знайомими продавцями.

— Якби ми приїхали на ринок в суботу, то могли б мати для преси гарний матеріал під назвою «весілля на ринку», — і так звані свати почали розповідати подробиці затії. —

Тетяна — добра і людяна. Така гарна жінка і господиня —  і без чоловіка. Має вдома велике господарство, а в помічниках у неї тільки дочка старшокласниця. Син ще до початку повномасштабного російського вторгнення захищає Україну на фронті. За натурою Таня гумористка, тому нашу затію видати її заміж, також сприймає як жарт. Але ж ми хочемо їй добра, жінка вона ще молода, а для такого господарства треба господаря, — казали вони.

Зовсім іншу думку ми почули від самої Тетяни, коли були наступного разу на базарі.

— То вчора у моїх друзів по торговельному цеху, мабуть, був хороший настрій. Нехай жартують, коли їм так хочеться.

У сватів ми запитали, а де той чоловік, якого ви сватали Тані в суботу? 

— Як де? Десь пропав. Мабуть, зрозумів, що в серці Тетяни для нього немає місця, — висловив припущення пан Іван.

Розпитали у пані Тетяни, яка у неї основна професія. Вона відповіла, що її головна професія бути мамою дорослому сину і тринадцятилітній дочці, а з другорядних вона кухар, тваринник і землероб. Має велике господарство. У вільну хвилину відпочиває на квітнику, який облаштувала біля власного будинку. 

З почутого ми зробили висновок, що «свати» на повному серйозі бажають Тетяні добра, от тільки бажане видають за дійсне.

Ще ми робили фото на вулиці Богдана Хмельницького. Там на зупинці громадського транспорту місцевий козятинчанин облаштував куточок відпочинку, де можна перевести дух після роботи на дачі.

Дачники нам розповіли історію, як стало зле таксисту, коли він їхав з Ружина на Козятин з пасажирами. Від смороду біля звалки залишків тваринництва таксисту стало зле і він мало не втратив свідомість. Допомогли справитися з керуванням і не виїхати на зустрічну смугу його пасажири. Люди кажуть, все добре, коли добре закінчується, тільки проблема є і залишається. Між Козятинською і Ружинською громадами, за словами наших співрозмовників, облаштували могильник відходів тваринництва і саме звідти йде той сморід.

Потрапили у кадр вивіска в зоні відпочинку, вівці, які паслися на махаринецьких пагорбах, і добродій із Козятина, який зі знанням справи наводив лад біля свого будинку, обрізаючи кущі.

Останнє фото ми зробили на вулиці Винниченка. Перехожі несподівано після проїзду автівки, потрапили у розлиту воду. Один чоловік згадав когось не злим тихим словом і мовив до компанії: «Невже Винниченко так воду любив, що в його пам’ять назвали вулицю з найбільшою у місті калюжею?»

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.