Прогулянка Козятинщиною: цукор по кілограму в руки та груші на дорозі

Черга за дешевим цукром. Люди стоять з п'ятої ранку

Почали ми нашу прогулянку від магазину «Грош». Там з 5 години ранку вишикувалася черга за дешевим цукром. Люди розповіли, що це допомога від однієї з політичних партій, яка бере участь у виборах. Продають той цукор майже по 5,90 грн і в одні руки дають тільки кілограм. Стоять люди 4 години, хто в масці, хто без неї, а Козятин як-не-як до 27 вересня перебував у помаранчевій зоні.

Від «Гроша» ми лісосмугами поїхали. Дійшли до нас чутки, що коли в порту міндобриво рвануло, деякі аграрії свою закам’янілу селітру вивезли в поля. Єдине, що ми знайшли – якесь добриво, яке так довго лежить, що й мохом поросло. 

На Білоцерківському мосту будівельники швидко працюють, скоро доберуться до металевого каркасу. Навіть не віриться, що відкриють міст десь у кінці весни. Але, як  кажуть будівельники, складні роботи ще попереду.

На кругу міська рада поставила сміттєві баки, щоб торгуючі прибрали за собою, і відходи в контейнер вкинути. Тільки не всі мінібізнесмени за чистотою слідкують. Контейнер порожній, а груші, які втратили товарний вигляд, до сміттєвого бака не донесли. Торгівля на кругу стихійна, тож треба слідкувати за порядком, щоб у санітарних служб не було підстав закривати стихійний ринок за антисанітарію.

На вокзалі, на вулицях міста, у школах Козятинщини місцеві активісти висадили дерева фруктових та декоративних порід.

Уже більше двох років минуло, як Управляюча компанія замінила збиткове підприємство «Відродження». Тільки гілля, яке зрізала ліквідована компанія, лежить біля дороги ще й досі.

На дорозі біля Козятинського лісництва якась збуджена особа вирахувала, що причиною його негараздів є звичайний дорожній знак. Хлопака взяв та повалив той знак на землю. Мабуть відлягло від душі, бо металеву частину не гнув.

У самих Іванківцях недалеко від будинку культури ми помітили підземну комунікацію без люка, заповнену сміттям. Серед людей завжди є винахідники і використали колишню МТСівську криничку як сміттєву урну.

З Іванковець поїхали в ліс. Дерева всю вологу в себе всмоктали, наче дощу й не було. На ділянках, де лісництво садило ліс, піднімаються вгору горіх чорний і вічнозелені модрини.

На залізниці нічого особливого, хіба що позаду нас переїжджав через залізничні колії новенький автобус, із Махаринець.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.