Півроку старожителька добивалась правди

Як законослухняна громадянка, вона спочатку звернулася в сільську раду з відповідною заявою. Прийняла заяву секретар сільради Юлія Костенчук, скріпивши її власним підписом. Через деякий час біля дерева, що нахилилося в бік будівлі, з’явилась комісія. Першими дійовими особами були вище згадана секретар та депутат сільради Сергій Мельник. Комісія встановила, що ясен знаходиться далеко від помешкання бабусі Марії і дерево визнано живим.

Та все ж голова сільської ради Тетяна Катерезюк дала дозвіл на обрізання гілок з дерева. Вона зробила все можливе, що було можна зробити з живим деревом.

Але ясен нахилявся від того, що в середині стовбура згнив наполовину. Та не будемо засуджувати експертну комісію, що визнала дерево живим. Вони могли не знати ознак хвороби ясена, не будучи фахівцями в цій справі. Дозвіл дали. І 83-річна жінка чекає, що хтось приїде і пообрізає гілля з того ясена.

Та до ветерана праці та учасника Другої світової війни ніхто не йшов. Переконавшись, що пауза надовго, Марія Степанівна знов пішла до секретаря сільради. Та відповіла старенькій, що “ми ж дали дозвіл на обрізання гілок з дерева!”. “Добре,— відповіла пенсіонерка, — тільки хай мене до тих гілок підсадить і я їх позрізаю. Та й в такому випадку потрібно поставити до відома дозвільні служби. Екологи і працівники РЕМУ при такій процедурі повинні бути присутні”.

— Буде еколог, — пообіцяв депутат сільської ради.

Та чи забув, що пообіцяв, чи думав, що й так минеться. Та не давало спокою те дерево літній жінці  Не могла вона спати з думкою, що в якійсь день чи ніч задавить її та деревина у власній домівці. І знову пішла питати за еколога. Знайшовся еколог, правда, підставний...

Тоді відчаяна бабуся, яка має нагороди майже всіх останніх президентів України,  звернулась на гарячу лінію Вінницького РЕМУ. Вони не тільки щось пообіцяли ветерану праці по телефону, а й приїхали подивитись на згадане дерево та ще й привезли з собою справжнього еколога. Він і визнав велетня ясена аварійним.

Отримавши першу допомогу, учасниця війни вирішила звернутися до народного депутата Петра Юрчишина. Вони з братом, судячи з їхньої безкоштовної газети, всім допомагають. Тож написала йому листа. Читав слуга народу її листа чи ні, Марія Степанівна не знає, але назад лист до неї не повернувся.

Не відомо, чим би завершилась історія з аварійним ясеном, якби Марія Степанівна не зустріла Івана Береговенка — депутата районної ради. Він посприяв, щоб Марія Степанівна перестала рахувати дні свого кошмару.

Від першого зі звернень до поваленого дерева минуло п’ять місяців і 17 днів. Стільки пішло часу, щоб отримати свою другу перемогу. Але представника преси Марія Степанівна чекала не для того, щоб комусь насолити. Не така вона людина. Усю цю історію розповіла, щоб інші знали, що є люди, які не залишать когось у біді.

Тож Марія Степанівна безмежно дякує батькам депутата районної ради Івана Береговенка Василю Івановичу і Галині Василівні Береговенкам, за добре вихованого сина. Дякує також екологам з Вінниці. Старшому дільничному інспектору Козятинської поліції Андрію. Газеті “RIA-Козятин” та її головному редактору.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.