Патронатне виховання: що це таке і які має переваги — обговорювали у Козятині

• «Найприємніше — це конструктивні зміни в дітях», — каже Людмила. Вона патронатний вихователь із Турбівської громади.
• У її родині наразі семеро дітей: троє рідних, ще четверо — патронатні. Людмила поділилася своїм досвідом під час тренінгу, що відбувся у Козятині.
• Хто може стати патронатним вихователем, що для цього потрібно і куди звертатися — розповідаємо

Патронатне виховання — це тимчасове перебування дитини в іншій сім’ї. Зазвичай цей термін становить три місяці, але його можуть продовжити і до пів року, і довше. Людей, які беруть на таке тимчасове виховання дітей, називають патронатними вихователями. Станом на початок жовтня в Україні було 593 патронатні сім’ї, в яких виховувалося 1108 дітей. На Вінниччині наразі існує тринадцять патронатних родин. Одна з них — на теренах колишнього Козятинського району, а саме у Глухівецькій громаді. Натомість у Козятинській громаді поки що немає жодної людини, яка стала патронатним вихователем.

У середу, 5 листопада у місті відбувся тренінг щодо патронатної форми виховання в межах проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату». 

— Нікого вже не потрібно переконувати в шкідливості інтернатних закладів та інституцій, де діти перебувають цілодобово, — каже Тетяна Галузинська, регіональний координатор проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату». — Фактично будь-яке цілодобове перебування можна віднести до складних життєвих обставин. Особливо, якщо у дитини немає спеціальних медичних показників для цього. Заклади інтернатного типу з’явилися у багатьох країнах після Першої світової війни, але з цією системою вже давно попрощалися, а нам вона залишилася як спадок від Радянського Союзу.

Порадилися зі старшим сином

Патронатне виховання — це альтернатива інтернатним закладам. Дитину, яка опинилася в таких обставинах, що не може перебувати зі своєю родиною, бере на тимчасове виховання патронатних вихователь. Своїм досвідом під час тренінгу поділилися Людмила і Борис Рожківські, патронатні вихователі з Турбівської громади. Наразі вони виховують сімох дітей: троє своїх, ще четверо перебувають у родині тимчасово.

— Що таке патронат — ми взагалі не знали, — розповіла Людмила під час відеодзвінка. — Ми народили своїх дітей і у нас із чоловіком була думка, що ми в майбутньому можливо візьмемо дитину під опіку чи на усиновлення, але це було в планах дуже далеких. Діти у нас ще були маленькі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми подали заяву до служби у справах дітей, щоб стати патронатними вихователями.

Це рішення для подружжя Рожківських було спонтанним. Вони прочитали новину, що в їх громаді створилася перша патронатна родина. Саме це спонукало їх спробувати.

— Перед тим, як зважитися на цей крок, ми запитали нашого старшого сина, чи він не буде проти, — продовжує Людмила. — Старший син сказав: «Я за, це цікаво, буду вам допомагати». Ми пройшли навчання, тому що здавалося б, у нас є великий досвід — троє своїх дітей, але навчання знадобилося. Нас готували до того, що можуть бути не лише позитивні, а й негативні аспекти патронатного виховання, тому що діти бувають різні. Але насправді коли 8 листопада 2024 року нам привезли дівчинку, все пройшло добре. Це була наша перша дитина, яку ми взяли на патронатне виховання.

«Кожен день — нова посмішка»

Зараз у родині Людмили та Бориса четверо першокласників: двоє своїх і двоє дітей, які на патронатному вихованні.

— У нас на кухні великий стіл, я як вчитель посаджу всіх чотирьох, і ми чи читаємо букварик, чи вчимося писати літеру, — розповідає Людмила. — Це не так страшно, як здається і зовсім не важко. Одна наша дівчинка, яка на вихованні, дуже швидко все схоплює, друга трохи важче, але ми вчимо їх разом із чоловіком. Ми не самі. Нам допомагають вчителі, психологи з дітьми працюють.

Хлопчик, який живе у патронатній родині Рожківських, надзвичайно дорослий на свій вік. Йому лише десять, але він вміє варити борщ і доглядав своїх молодших сестричок, коли жив із рідною мамою.

— Найприємніше у нашій роботі патронатним вихователем — це конструктивні зміни в дітях, — підсумовує Людмила Рожківська. — Коли ми дивимося, якими діти до нас приходять, адже буває, що вони запущені і в педагогічному сенсі, і по здоров’ю, а потім бачимо, як дитина світиться, починає відкрито посміхатися — тоді ти розумієш, що твій результат недаремний. Бути патронатним вихователем — це настільки цікаво. У тебе кожен день нова посмішка, нові обійми.

Як стати кандидатом у патронатні вихователі

До участі у тренінгу запросили представників служби у справах дітей як Козятинської громади, так і Хмільницької районної військової адміністрації, поліцію, старост, представників органів місцевого самоврядування, центру первинної медико-санітарної допомоги, пенсійного фонду, центру зайнятості та дитячого будинку сімейного типу.

Спікери детально розповіли про патронатне виховання. Патронатним вихователем можна стати з 18-річного віку. Для цього навіть не обов’язково мати шлюб — у Чернівецькій області є приклад патронатної виховательки, яка самостійно виховує патронатних дітей. І не обов’язково мати власне житло — будинок чи квартира можуть бути орендованими. Головне, щоб там була окрема кімната для надання послуги патронатного виховання.

Кандидат у патронатні вихователі повинен відповідати критеріям:

• мати задовільний стан здоров’я;
• бути дієздатним;
• не мати судимостей;
• житло має відповідати санітарно-гігієнічним та побутовим умовам;
• якщо є біологічні діти, вони мають бути старшими чотирьох років, однак наявність біологічних дітей не є обов’язковою.

Також у патронатного вихователя може бути помічник. І патронатний вихователь, і помічник отримують офіційну заробітну плату: патронатний вихователь — у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, помічник — однієї. Патронатному вихователю зараховується страховий стаж. 

Також патронатний вихователь та помічник мають відпустку. Після відбуття всіх дітей, які перебували на вихованні протягом трьох місяців, вихователь і помічник мають сім оплачуваних календарних днів. Якщо дитина перебуває під опікою довше трьох місяців, патронатний вихователь та помічник мають за кожен наступний тиждень перебування дитини на вихованні один оплачуваний день відпустки. Наприклад, якщо дитина перебувала у родині додаткових три місяці — це приблизно 12 тижнів, отже, вихователь та помічник матимуть ще 12 оплачуваних днів.

Щоб стати патронатним вихователем, потрібно звернутися до Служби у справах дітей та написати заяву. Кандидати у патронатні вихователі проходять первинний відбір та обстеження житлових умов, а після цього — навчання.

Читайте також:

У Махнівській громаді шукають кандидатів у патронатні вихователі

«Я просто працюю мамою». Історія патронатної сім’ї Тетяни Казмірчук із Глуховецької громади

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.