На Водохреща вода була «теплою» для 36 козятинчан та плавця Василя

• Водохреща 2025 на нашій водокачці пройшло організовано, цікаво і патріотично.
• Перші, хто занурився на свято Хрещення Господнього у воду, були помічені о 6-й ранку. До процедури освячення води стресову ситуацію пройшли 11 осіб сильної статі. Як то все було -  репортаж з нашої
• водокачки.

Першого, хто пірнув у крижану воду, ми на жаль, не застали. За словами охоронців стадіону, то був чоловік загартований зимовим купанням. Він неквапливо роздягнувся, постояв на настилі, а тоді занурився у воду. Потім переодягся в сухе і пішов на вихід. Другого пірнальника нам довелось чекати більше години.

О 8.30 занурився у воду пан Олег. До освячення води ще прийшли Сергій з відділу охорони, дві групи чоловіків: Олександр, Станіслав та Володимир і Денис, Влад, Євген та Юрій. 

Пан Василь постійний учасник Водохресного купання. Він підійшов до ополонки та вона йому не дуже сподобалася. На його думку, вона була мала за розміром. 

— От ви скажіть, — звернувся він до групи чоловіків, — що це за ополонка, коли у ній плавати ніде. 

— Лід ще слабкий, скільки могли дістати, стільки й вирубали. На лід поки небезпечно ходити, — пояснили йому чоловіки.

— Так давайте рибалок покличемо, вони ще ті екстремали. Ходити по тонкому льоду -  їм то за іграшки і такі любителі скупатися —їм як бальзам на душу, —  вже з посмішкою каже козятинчан Василь.

Далі все розвивалося, як у добрій казці. Захисники України з нашої військової частини поставили палатку на 2 відділення, а для зігріву кухар в/ч Дмитро приготував смачний чай. В захваті від нього були всі любителі чаю зі смаком лимона тільки за добавкою ніхто не йшов. Рятувальники, поліція та лікарі, як завжди у повній готовності, взяли з собою човен, засоби порятунку людини на воді та аптечку.

Капелан військової частини отець Олександр та настоятель храму Святого пророка Іллі отець Роман читали спеціальні молитви, а потім тричі занурювали хрест у воду, символізуючи тим Святу Трійцю. Потім обидва священники по черзі розповіли присутнім про значимість свята та закликали громаду бути в єдності, допомагати нашим воїнам. Не забули священники привітали з святом Богоявлення та покропити тих, хто був на березі Гуйви.

Тим, хто прийшов на водокачку зі своєю водою — отець Олександр освятив її у посудинах. Хто прийшов з порожніми скляними банками, мали змогу набрати свяченої води з ємності, що стояла на столі.

Після освячення води знов стало тісно біля ополонки.

Після групи чоловіків атлетичної статури ми побачили представниць прекрасної половини людства. Військовослужбовці Тетяна та Ірина були в компанії жінок першими. Ірина занурюється у крижану воду вже 4 роки. Ми запитали у неї, яка була мотивація у її першому купанні.

— Мотивація у кожного різна: я наприклад, хочу продовжити родинні традиції. На Водохрещу 2025 мене прийшов підтримати тільки мій хрещений. 

Поки ми говорили з Іриною, занурився у воду хтось із початківців Водохресного купання. Чоловік голосно кричав, а вилізаючи з води, вимагав швидко подати йому рушника.

 — Іро, у вас теж була така реакція, коли ви перший раз занурилися у воду?

— Ні, це чоловікам важко. Вони виштовхують стресову ситуацію на поверхню. Жінки це роблять мовчки, — відповіла жінка

Антон став першим серед дітей. Мамі Олені та батькові Юрію є ким пишатися. Зайшов у крижану воду, як дорослий чоловік.

З жінок купалися ще одна Олена та ще одна Іра. Далі настала 20 хвилинна пауза.

Що було після 13 години і скільки ще прийшло наших земляків, щоб зануритись на Богоявлення нам того не відомо, але за статистикою минулих років починаючи, з 16 години масові купання набувають другого дихання. Якщо до 13 години занурились у воду 36 людей, то до сутінок має ще прийти третя частина.

Хто пройшов випробуванням холодом, той, звичайно, задоволений собою. Хто не ризикнув в ополонку пірнати — теж, як кажуть, не біда.

Водохресні купання в Україні з’явилися десь у 80-тих минулого сторіччя і з кожним роком мода на масові пірнання в ополонку розросталася. Мотивація у кожного була різна: хтось «змиває гріхи», хтось випробовує можливості свого тіла, а хтось аргументує це дотриманням «давньої української традиції». Останнє твердження — помилкове. У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Також абсолютно помилковим є судження, ніби купання у крижаній воді після водосвяття «змиває» всі гріхи. «Яким чином їх можна «змити»? Хіба сам фізичний акт занурення у свячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання?»,— йдеться в одному з повідомлень Православної церкви України.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.