На річниці виведення військ з Афганістану говорили про проблеми спілки

• У середу, 15 лютого минуло 34 роки з дня, коли радянські війська покинули територію Афганістану.
• Представники громадських організацій та влади міста зібралися біля пам’ятника «Чорний тюльпан», щоб пом’янути тих, хто загинув під час радянсько-афганської війни.
• На заході порушили серйозні питання

Радянсько-афганська війна тривала десять років. У ній брали участь більше 150 тисяч українців. Серед них — козятинчанин Микола Жирний, заступник голови Козятинської міськрайонної організації Української спілки ветеранів Афганістану.

— Я пішов в Афганістан не рядовим, а прапорщиком, у 25 років, — розповідає чоловік. — Був в Баграмі, в вертолітних військах. Я пробув у Афганістані рік і шість місяців. Ми авіація, тому ми повинні були там рік бути, потім нас мали замінити, але це були перші роки війни, був бардак. А всі, хто був на строковій службі, два роки воювали.

— Хтось із нашої спілки афганців бере зараз участь у бойових діях? — запитуємо нашого співрозмовника.

— Так, звісно, близько десяти осіб, — відповідає Микола. — Вони не тільки воюють самі, а й їхні діти воюють також. Наприклад, чоловік нашої Тетяни. Він пройшов і Афганістан, і Чехословаччину, і Придністров’я, потім знову на передову. Серед афганців, які зараз воюють, є і добровольці, і ті, кого призвали. Сьогодні призивають від 18 до 60 років, багатьом хлопцям ще немає 60-ти, тому вони по повістці пішли на фронт.

Війна б’є людям по здоров’ю

Афганська війна забрала значно менше життів наших земляків, ніж російсько-українська, яка триває вже дев’ять років. Там, в Афганістані загинуло шестеро мешканців Козятинщини, хоча на пам’ятнику «Чорний тюльпан» викарбувано всього п’ять прізвищ. Ті, кому після війни таки вдалося повернутися додому, на жаль, теж уже йдуть з життя.

— Ми десь близько місяця тому поховали нашого брата, Васю Копійка з Вовчинець, — розповідає Микола Жирний. — Ми служили разом, він — спецназ, а я вертольотчик, 57 років йому було. Померло вже 25 чоловік. Найстарший помер в 60 років. Решта не дожили до 55 років. Війна даремно не проходить. У людей зазвичай страждає серце.

Що це таке, не з розповідей інших знає Емілія. Її чоловік, Геннадій Юрьєв, що пройшов Афганістан, помер декілька років тому. Не витримало серце.

— Молодий він був, йому б ще жити і жити, — розповідає Емілія. — П’ятдесять дев’ять йому було. В АТО він був з 2017 по 2019 роки. Був і в Маріуполі, і в Донецьку, і в Щасті, і в Пісках. Він був офіцером. На серце йому дало це все, за сорок хвилин не стало чоловіка. От рано ще розмовляла з ним, а тут вже все — не добігла.

— Як він потрапив до Афганістану? — запитуємо жінку.

— Він вчився в Санкт-Петербурзі у військовому училищі, — відповідає Емілія. — На ту пору ніхто тебе не питав, хочеш ти чи не хочеш. В Афганістані його контузило. Без свідомості пролежав три доби. Його вже хотіли ховати, але потім він отямився. Його почали тормошити, питати дані, а так би вже були поховали. Потім його забрали з Алмати з госпіталя, він туди літав як політрук, піднімав дух солдатам. Потім вже був у військовій частині, після цього виїхав у Сочі, а потім вже переїхав у Донецьк і жив там до АТО. Сюди він приїхав як переселенець і потім вже пішов в АТО воювати.

«Скасували афганцям пільговий проїзд»

Пам’ять тих, хто загинув під час радянсько-афганської війни, вшановують щороку 15 лютого. Члени Козятинської міськрайонної організації української спілки ветеранів Афганістану спільно з представниками міської влади та членами Ради ветеранів зібралися біля пам’ятника «Чорний тюльпан» і поклали квіти.

По тому оголосили хвилину мовчання за загиблими в Афганістані воїнами.

Заступник Козятинського міського голови Павло Холковський нагородив учасників спілки ветеранів Афганістану грамотами та матеріальними винагородами. По тому слово взяла голова спілки Тетяна Драмарецька. Вона згадала поіменно усіх воїнів, які загинули протягом десятилітньої війни між Радянським Союзом та Афганістаном.

— Сьогодні ми зібралися біля цього пам’ятника в жорстокий час, в час випробувань для нашої держави і для кожного із нас, — сказала Тетяна Драмарецька. — Від того, як ми сьогодні згуртуємось і об’єднаймось, порозуміємось, залежить майбутнє нашої України. Настав час збирати каміння і одним-єдиним кулаком гнати і бити ненависного ворога з нашої землі. Багато наших синів і дочок віддають і віддали свої життя за свободу і незалежність нашої України. Там, де сьогодні вирішується доля нашої держави, воюють наші бойові побратими і їх діти. Ми, афганці, завжди займали і займаємо державницьку патріотичну позицію. Маємо підвищене почуття справедливості і поваги до себе. Ми ще є і сьогодні згуртовані, як ніколи. Із нами потрібно рахуватися.

Наразі організація має проблеми із приміщенням. Під час промови очільниця спілки сказала, що учлени організації вимагають на найближчій сесії міської ради, яка має відбутися 17 лютого, вирішити питання з виділенням приміщення.

— Передамо депутатському корпусу, — сказав на це Павло Холковський.

По тому оголосили хвилину мовчання в пам’ять про Героїв, які загинули під час війни сучасної, яка триває з 2014 року.

— Хочу подякувати нашим бойовим побратимам, які виконали свою місію — з самого ранку об’їздили населені пункти колишнього Козятинського району, де поховані наші бойові побратими, і на могили поклали квіти, — сказала Драмарецька на завершення. — Користуючись нагодою, хочу подякувати міській раді за виділення автотранспорту для цієї місії. Також вдячна головам Махнівської, Самгородоцької та Глухівецької громад за повагу і шану до учасників бойових дій в Афганістані. Керівники цих ОТГ перерахували на особисті рахунки афганцям по тисячі гривень. Вони кожного року перераховують гроші. А наша ОТГ скасувала навіть афганцям проїзд у міському транспорті. Не беруть, в автобусі сказали — міська рада не дозволяє, щоб ми безкоштовно їздили. А в Вінниці їздять.

 

Читайте також:

«Не поспішайте з ліквідацією козятинської міської лікарні»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.