«Мене ніхто не образив, але хочу, щоб було, як має бути»

• Різдво вважається одним із найзначущих свят року і має багато традицій і звичаїв. Кутя та співання колядок мають тисячолітню історію. А ще в цей день люди йдуть до церкви, а вечором приймають колядників. Як то було у нашій розповіді.

З ранку за традицією ми пішли у церкву Покрови Пресвятої Богородиці, де настоятелем отець Василь.

Біля храму патруль поліції забезпечував громадський порядок. У храмі велася Божественна літургія, де під час служби в молитвах до Бога отець Василь найчастіше згадував митрополита Епіфанія, владику Михаїла, захисників України, волонтерів, лікарів, народ України та просив у Господа миру в Україні, і щоб її захисники повернулися додому живими і неушкодженими.

Допомагав священнику у службі церковний хор. Маючи хороші голоси, хористи співали колядки про Ісуса та патріотичні українські пісні Різдвяно-новорічного циклу.

Після завершення Богослужіння отець Василь звернувся до парафіян. Він привітав їх зі святами Різдвяно-новорічного циклу та побажав їм Божого благословення.

— Нехай новонароджений Ісус Христос увійде з колядками у кожну домівку, розвеселить кожну родину і кожну християнську душу. Нехай новонароджений Ісус Христос розвеселить кожного солдата і принесе нам в Україну Мир, злагоду і припинення війни. Тому у сьогоднішній день я найперше хотів би подякувати нашим воїнам-захисникам, лікарям, волонтерам, які допомагають і стоять на захисті нашої неньки України. Якби не вони, то невідомо чи стояли б сьогодні у цьому храмі і святкували це величне свято Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Тому нехай новонароджений Ісус Христос подасть всім воїнам захисникам і захисницям многії і благії літа, — сказав отець Василь

Після привітань священника прихожани храму разом з церковним хором стали співати колядок. Ми вже згадували, що в церковному хорі храму Покрови співає прихожанка Алла, а колядки й пісні за її участі додають святкового настрою.

Крім отця Василя вітали прихожан храму з Різдвом їх найрідніші і найближчі, що воюють на фронті. Телефонували син матері і чоловік дружині. Жінки воїнам казали, що їх чекають з нетерпінням і щоб вони берегли себе. Що говорили захисники України — можна було тільки здогадуватися. Зрозуміло було тільки одне, що вони вітають своїх рідних з святом і у них бойовий дух.

Коли парафіяни виходили з храму, ми запитали парафіян,  чим їх приваблює похід до храму. 

— Я отримую заряд душевної енергії. Храм є тим місцем, де людина не просто молиться і зустрічається з Богом, а єднаючись з ним, робить мою душу чистою, — сказала пані Валентина.

Пані Наталія розповіла, що вона 20 років ходила до іншої церкви. Ніхто її там не образив, але коли почалося повномасштабне російське вторгнення, пішов захищати Україну її зять. 

— Вирішила, що мусить бути так, як має бути. Ми всі українці, але хочу гуртуватися, як кажуть, до своїх.

Ще ми запитали прихожан храму чи задоволені вони, що Різдво тепер святкують 25 грудня. 

— Дуже задоволена тому, що у всьому цивілізованому світі Різдво святкують перед Новим роком. Росіяни навмисно так зробили, щоб відрізнятися від усіх. Наскільки це неправильно — всім відомо. У нас був Новий рік, потім Різдво і ще раз якийсь старий новий рік, — сказала прихожанка Валентина і поспішила додому, адже треба їй готуватися до прийому колядників.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.